Вони захищають Батьківщину і вільну землю - Україну

 День пам'яті захисників України

Ніхто не забутий.

На полі ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей,

І живуть матері,

Допоти й сини, що спіткнулись об кулі,

Живі!

(Б. Олійник)

    Україна сьогодні переживає найбільше випробування в своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо тисячі поранених і загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність. 

“Урок відваги, який ви дали всьому світові в лютому п'ять років тому, змінив нас усіх. Україна показала, що варто бути сміливим і сповненим гідності, що героїзм може бути чимось більшим, ніж суто моральним закликом, що це може бути ключем до перемоги. Багатьом людям на світі, приниженим і поневоленим, ви дали найбільший дар – надію на те, що і для них, слабких сьогодні, настане день перемоги”. 

Із промови Дональда Туска у Верховній Раді України 19 лютого 2019 року

Щороку 29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину, як нагадування про одну із найкривавіших подій війни на сході України – Іловайську трагедію.

Війна

-А можна я піду із вами?

-Не можна, залишся синочку.

Ти будеш моїми руками

Вбиратимеш тата сорочку.

Ти будеш любить Україну,

Майбутнє у неї вкладати.

Ось бачиш-навколо руїни,

Потрібно все відбудувати.

-Я хочу з тобою матусю,

Навіщо мені ця свобода?

Не думай, я геть не боюся,

Та просто тебе дуже шкода…

-Синочку рідненький, мій скарбе,

Ми з татом завжди із тобою.

Ти виростеш мужнім і гарним,

І зникне вся біль із журбою.

-Не зникне, матусю, ніколи!

Я візьму у руки меча!

Бо все стало пеклом, відколи

До нас увірвалась русня.

Я буду тебе захищати,

Країну, родину і дім!

Нікому вже нас не здолати,

Ми сильні господарі в нім!

Замовкла матуся навіки,

Застигли в повітрі слова.

І линуть кривавії ріки,

Сивіє його голова.

Всю мужність від мами і тата

малесенький син перебрав,

Для того щоб ворога вбити,

який і його убивав…

(Н. Городчук)

    29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

    Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Тож символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха.

Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської –
Силу ту не здолати в віках –
Нас даремно лякають війною,
Міць народу – в народних руках!
Нам не треба війни, не треба –
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.

Ти думав що я вмиюся слізьми?

Впаду перед тобою на коліна?

Нащадку сумнозвісної орди

Не по зубах тобі я – Україна!!!

Я – нація, я – сила, я – народ,

Я – світло, що ніколи не згасає,

Я – правда, без прогнилих нагород,

Я – істинна любов, що не вмирає!!!

Ти думав я струмочок без води?

А я ріка стрімка, глибоководна,

Я з кожним днем міцнішаю, а ти?

Все нижче й нижче падаєш, – в безодню…

(Г. Я. Британ)

Я не знаю, з чого почати.
Навколо міста стіна.
Місто прокинеться —
Навколо міста війна.
Навколо війни спочивають інші міста.
Є шанс, що місто стоятиме.
Шанс є один зі ста.
Далі. 
До міста повільно пливуть човни.
Далі.
До міста летять хмари із сарани.
Місто стоятиме.
Хай щонайдовше тягнеться мить.
Місто спатиме.
Хай натомлене місто спить.
Ранок завжди приходить,
Як повернення із небуття.
Смерті немає.
Лише є антонім життя.
Птах вилітає з рук сина прямо в долоні отця.
Я не знаю, з чого почати.
Тому починаю з кінця.
(К. Кулініч)

Я нині розмовляла із дощем,

Він так спішив про все розповісти,

Вростав у душу польовим плющем,

Просив залишитись і ще не йти…

Під супровід сполоханих птахів,

Він говорив, у кожній краплі – сльози,

Всю душу свою вилити хотів,

Бо втримати усе було не в змозі…

Він бачив біль в очах чоловіків,

Що захищають край свій до кінця,

Річки в окопах вийшли з берегів,

Щоб змити болем спалені серця…

Він омивав оголені хати,

Зруйновані садки, театри, школи,

Дитячі іграшки, прострелені ляльки́,

Не гратимуться ними вже ніколи…

Він говорив, все говорив мені,

А по моїй душі немов вогнями,

Він мав з веселками кружляти в вишині,

Краплинами літати над полями…

Він мав би…Та війна пекла вогнем,

Його краплини билися об камінь

Там де колись життя било ключем,

Все стихло, потонуло у тумані…

Я нині розмовляла із дощем

Так щиро і відверто, аж до болю,

На серці залишився тихий щем,

Полинув дощ забравши із собою

Мої думки, якими я живу –

Молюся – Боже, зупини війну!!!

(Г. Я. Британ)

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю.
I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
(О. Максимишин-Корабель)

Як створити квітку пам'яті - Сонях (Відео з мережі інтернет)