ViP: вірш і пісня. Іван Франко "Човен" (170-років від дня народження Івана Франка)

    27 серпня 1856 року народився Іван Франко, видатний український письменник та поет. Він створив понад 6 тисяч творів, використовуючи близько сотні псевдонімів. Іван Франко поза всяким сумнівів, є одним з головних стовпів не лише української, але і європейської літератури. Ерудований, освічений і при цьому бунтівний, відважний і навіть дещо зухвалий, він створив спадок, яким Україна і досі вражає весь цивілізований світ.

Іван Франко "Човен"

Всеволода Нестайка «Дивовижні пригоди в лісовій школі»

    45 років з часу публікації повісті-казки Всеволода Нестайка «Дивовижні пригоди в лісовій школі» (1981).

    Легка, життєрадісна, сповнена доброго гумору  книга розповідає про веселі, дотепні пригоди зайчика, їжачка та їхніх однокласників, учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання. За повість-казку «Незвичайні пригоди у лісовій школі» В.Нестайко у 1982 році був удостоєний премії імені Лесі Українки.

    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Бібліотека радить прочитати цю казку, як дитям так і дорослим.

А ви знали що...

    Повість шотландського письменника Джеймса Метью Баррі «Пітер Пен» — це романтична казка про світ дитинства. Головний герой Пітер Пен — хлопчик, який не хоче ставати дорослим, — живе у дивовижній країні Ніколандії разом із загубленими дітьми. Їм подобається жити поряд з феями на деревах, літати та повсякчас влаштовувати різні витівки, але хлопчикам бракує мами. І їхній ватажок Пітер Пен знаходить дівчинку Венді, яка погоджується стати їхньою мамою і полетіти у Ніколандію разом зі своїми двома братами. Про дивовижні пригоди Венді, Пітера Пена, феї Тінкер Белл та загублених хлопчиків, про їхню битву з піратами читач і дізнається, прочитавши цю книжку. Бібліотека радить прочитати цю казку, як дитям так і дорослим.

Ім’я Венді придумав письменник

    Джеймс Баррі, схоже, придумав нове жіноче ім’я, коли писав «Пітера Пена». Надихнула його на це подруга дитинства Маргарет Генлі, яка трохи перекручувала слова, коли була маленькою. Після виходу п’єси і книги батьки стали використовувати «Венді» як повне ім’я для дівчаток.

Художники України

    Федір Павлович Решетниковнародився 15 липня 1906 року в селі Сурсько-Литовському Катеринославської губернії (зараз Дніпропетровська область, Україна) в сім'ї іконописця. Він відомий не тільки як художник, але і як учасник наукової експедиції на криголамі «Челюскін», очолюваній видатним вченим Отто Шмідтом.

"Автопортрет"1938 рік

    Хлопчикові не минуло і трьох років, коли він осиротів. «Богомаз» Павло, батько Решетникова, розписував дерев’яну церкву Сурсько-Литовського. За переказом, ця церква згоріла пізніше під час пожежі, нібито «покарав Господь за те, що образи в тій церкві з живих людей були писані».

    Після смерті батьків Федора та ще двох менших виховував старший брат, художник-іконописець. Вже в дитячі роки Федір Решетников виявив інтерес до живопису. Спочатку він допомагав братові, приглядаючись до процесу іконопису, розтирав фарби, натягував полотно, мив пензлі, почав трохи малювати й сам.

    У 14 років Федір поїхав до Катеринослава. Решетников брався за будь-яку роботу. Був теслею, а згодом пішов у малярні майстерні. Через деякий час подався на шахти Донбасу – працював робітником, декоратором. Помітивши здібності підлітка, рудничний комітет відрядив його на художній факультет  робітфаку мистецтв. У 1926 р. Федір склав іспит до цього закладу, який закінчив у 1929 р. Продовжив навчання вже у  художньому інституті у класах відомих майстрів Д.С. Моора та С.В. Герасимова. Активно виступав у періодичних виданнях, друкував карикатури в часописах.

    У 1932 р. в арктичний похід вийшов криголам «Сибіряков». Молодий художник Решетников домігся участі у цій експедиції, звідки привіз серію малюнків. У 1933 р., в Японії, куди «Сибіряков» відбуксували для ремонту, відбулась перша його персональна виставка, названа «По Радянській Півночі».

    У 1933 р. він бере участь у всесвітньо відомій експедиції на криголамі «Челюскін», очолюваній видатним ученим О.Ю. Шмідтом. Решетникову надійшло запрошення бути «штатним» художником експедиції. На той момент Федір Павлович закінчував четвертий курс  художнього інституту, і темою дипломної роботи обрав Арктику. На криголамі він організував випуск стінної газети «Ледовитый крокодил», зробив чимало етюдів, що змальовували «завойовників Арктики».

    У Беринговій протоці «Челюскін» опинився в льодовій пастці. Дрейфуючі криги винесли криголам у Чукотське море, де 13 лютого 1934 р. корабель затонув. Знищені й усі роботи Решетникова, зроблені під час експедиції.

    У 1935 р. відбувається персональна виставка художника «Челюскінська епопея», де виставлені понад 40 картин і малюнків, зроблених за спогадами та замальовками на крижині. Серед найвідоміших – полотна «Перший літак на крижині челюскінців» (1937), «Більшовики на Північному полюсі» (1938), а пізніше – полотно «Загибель “Челюскіна”» (1973). Ф.П. Решетников ілюструє тритомник «Героическая эпопея. Поход “Челюскина”» та книгу – щоденник Е.Т. Кренкеля «Четыре товарища» про цю полярну епопею (1940).

    У період Другої світової війни Федір Павлович працює в Севастополі та Керчі як військовий кореспондент газети «Красный черноморец». Він робить замальовки на передовій лінії оборони, в окопах, випускає листівки, видає сатиричні видання, знову виявляє себе як майстер карикатури («Моління про диво», «Рогате воїнство», «На сторожі законності»). Його картини того часу – «Велика клятва», «У дні великих перемог».

    Федір Павлович Решетников показав себе як майстер пейзажу («Весна», «Галявина»). Невеликий пейзаж «Дорога» став віхою у творчості художника. У 1943 р. в опустілих залах Третьяковської галереї була організована виставка «Велика Вітчизняна війна». Виставковий комітет включив «Дорогу» в експозицію. Пейзаж не загубився серед сюжетно-тематичних картин. Його побачили і високо оцінили.

       Справжню популярність у народі Решетникову принесли картини «Прибув на канікули», «Узяли язика», і, нарешті, загальновідома «Знову двійка».

    Федір Павлович Решетников декілька разів відвідував Дніпропетровськ і свою малу батьківщину – Сурсько-Литовське. Зокрема, він подарував Дніпропетровському художньому музею перший варіант картини «Знову двійка». У 1977 р. Дніпропетровський художній музей відкривався після реконструкції саме великою ретроспективною персональною виставкою творів художника-земляка.

    У 1960-х рр. у Сурсько-Литовському створений меморіальний музей – галерея митця при місцевій середній школі. Він виріс з чотирьох картин, подарованих автором рідному селу. Федір Павлович заповів музеєві двадцять чотири оригінали своїх картин. У березні 1997 р. управління культури Дніпропетровського облвиконкому прийняло рішення – присвоїти Сурсько-Литовському музею художника Решетникова звання народного.

    До речи, трилогія картин - це своєрідна "пасхалка" ХХ століття...

    Придивіться уважно!

"Прибув на канікули" 1948 р.

"Знову двійка" 1952 р.

"Переекзаменування" 1954 р.

    На картині 2 та 3 ми бачимо репродукції попередніх картин.

    Світ українських художників яскравий та багатий на таланти!

День Конституції України

 

А ви знали що...

    "Червона Шапочка" Шарля Перро — це не просто казка, а м’який інструмент сказкотерапії, який допомагає дитині зрозуміти, кому можна довіряти, а з ким варто бути обережним. Через простий і зрозумілий сюжет малюк вчиться розпізнавати небезпечні ситуації без страху і тиску.
    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Бібліотека радить прочитати цю казку, як дитям так і дорослим.

Спочатку головний убір Червоної Шапочки був іншого кольору

    Легенди і казки про Червону Шапочку існували і до появи твору Шарля Перро. У них вона теж носила головний убір або капюшон. У минулі часи дівчина, яка вступила в пору заміжжя, повинна була прикривати волосся. Тож маленькою дівчинкою вона не була. У деяких легендах ця деталь туалету була золотого кольору.

"Казкова мандрівка країнами Європи" (до Дня Європи)

    Дитинство – чудова країна. Кожній людині доводиться в ній бувати лише один раз. Згодом стежинка до цієї країни заростає дорослими турботами та проблемами. І даремно шукати цю країну на карті – лише приємні спогади та мрії мають чарівну здатність повернути нас у Дитинство.

    Із раннього дитинства кожна людина звертається до книги, бо саме читання книг збагачує наше життя, робить його більш цікавим і наповненим, допомагає нам через книгу пізнавати світ.

    Ми пропануємо здійснити подорож сторінками європейських казок та відкрити для себе спільні цінності — доброту, дружбу, повагу та єдність у різноманітті.

    

Вітальна листівка любій матусі (мастер клас)

 Другої неділі травня українці відзначатимуть день найдорожчої у житті людини – мами. Саме мама – перша людина, яка співає колискові та читає казки.

    Бібліотекар нашої філії, яка зараз працює волонтером у Центрі розвитку дитини м.Дніпро, провела майстер – клас, для вихованців молодшої групи. Діти мали чудову нагоду зробити подарунок любій матусі: вітальну листівку, яка, як ми сподіваємося, стане чудовим подарунком.

    Усі ми дуже любимо своїх матерів, адже для кожного з нас мама – найкрасивіша, найдобріша і найрозумніша у світі людина. Тому в День матері, як і в кожен інший день, ми щиро бажаємо своїм мамам міцного здоров’я й щастя на довгі роки.

Пам'ятає врятований світ (до Дня пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років)

 

Непомітно прийшла до нас весна

    За усіма жахливими подіями в нашій країні ми зовсім забули, що до нас прийшла весна.

    Кажуть, що навіть під час війни розквітають квіти..."Нащадки сонця"

«Попіл Чорнобиля стукає в наші серця» (до річниці Чорнобильської трагедії)

    В історії України є багато скорботних дат, спогад про які щемить серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, у цей день, 40 років тому вогонь Чорнобиля опалив долі мільйонів людей, породив кількість проблем, які з часом змінилися, але не зникли.

   Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності, героїзму і самовідданості ліквідаторів страшної аварії. Доземний уклін перед неоціненним людським подвигом персоналу ЧАЕС, пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, усіх, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії. Усвідомлюючи всю складність ситуації, нехтуючи власною безпекою, вони не думали про нагороди і відзнаки, ступили назустріч смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті. Шануймо учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і вічна пам’ять жертвам Чорнобильської катастрофи!

Міжнародний день пам'яток і визначних місць

    Міжнародний день пам'яток і визначних місць — відзначається щороку 18 квітня. Спрямований на підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь.

Цікаві факти про вавилонські висячі сади Семіраміди

    У списку чудес стародавнього світу почесне друге місце відвели Висячим садам у Вавилоні. Це спорудження воістину грандіозного масштабу сприймалося, як справжнє чудо. За легендою, висячими сади називали тому, що при наближенні до міста, яке було посеред пустелі, над ним простиралися квітучі зелені тераси. Здавалося, що сади дійсно висіли в повітрі, а багато подорожуючих спершу приймали їх за міраж.

Історія спорудження

    Згідно з переказом, споруду звели за наказом царя Навуходоносора II, який хотів порадувати свою дружину Амітіс. Цариця була родом з гірської квітучої країни й сильно тужила в запиленому й пустельному Вавилоні. Оскільки цар був дуже могутній, він не просто створив куточок природи, який відтворював місцевість цариці, він вирішив побудувати монументальну споруду, яким повинні були захоплюватися не тільки сучасники, але й нащадки.

    Помилково будівлю зв’язують з іменем іншої правительки – Семіраміди. Історики вважають, що ця відома жінка ніяк не могла мати відношення до Висячих садів, оскільки померла ще за два століття до їхньої побудови.

    Дату зведення садів відносять до правління Навуходоносора II (приблизно 605-562 рр. до н.е.). Звичайно, така споруда не могла бути побудоване за один рік, та й потрібно було вирішити не тільки проблему «озеленення», доставивши саджанці з далеких країн. Потрібно було також поливати, можливо, захищати деякі рослини від палючого сонця, так що це було не тільки архітектурне творіння, але й інжерно-технічний комплекс.

    Висячі сади Семіраміди — цікаві факти про особливості конструкції.     Технології, які зазначені в описі споруди, на багато років випереджали свій час. Ці факти дотепер хвилюють і породжують численні суперечки. Багато фахівців взагалі ставлять під питання саме існування другого чуда світу, адже на їхню думку, це було просто неможливо.

    Вважається, що легендарна будівля мала форму чотириярусної піраміди, кожна сторона якої мала довжину близько 1300 метрів. Кожний ярус підтримували 25-ти метрові порожні колони. Тераси зміцнювалися обпаленою цеглою й устелялися спеціальними свинцевими пластинами. Зверху засипався, родючий ґрунт, який привозили з далеких місць. Нижні яруси заповнювалися рівнинними рослинами, а на найвищих росли гірські види. По всій території були ставки і водойми.

    Особливої уваги заслуговує система зрошення садів. Згідно з описом, вода з ріки Євфрат черпалася ведрами, прикріпленими до підйомника. Сам підйомник виглядав, як два колеса з натягнутими на них ланцюгами. Колеса оберталися за допомогою праці численних рабів, ведра на ланцюгах черпали воду й доставляли її в споруджений нагорі спеціальний резервуар. Звідти вода потрапляла в численні канали. Раби крутили колесо безупинно, тільки це дозволяло зробити неймовірне: забезпечити ріст рослин, які були нетиповими для даної місцевості.

Руйнування другого чуда світу

    Після смерті цариці Амітіс найкрасивіші сади без належного догляду занепали. Так тривало до моменту завоювання Вавилона Олександром Македонським. Знаменитий полководець був зачарований Висячими садами. Є дані, що він навіть відмовлявся від військових походів, не бажаючи залишати тіні прекрасного саду. Після хвороби, отриманої в поході до Індії, Олександр повернувся у Вавилон. Тут у прохолоді й тіні дерев він і провів свої останні дні. Коли ж Олександр помер, сади запустіли, як і сам Вавилон. При черговій повені вода підмила фундамент і споруда завалилася.

    У цей час про Висячі сади ідуть різні суперечки — хто, для кого й коли їх побудував. Дослідник стародавнього Вавилона Кольдевей вважає, що знайшов їх на території Іраку недалеко від Багдада. Інший учений, що займається розгадкою таємниць садів Семіраміди з Оксфорда на прізвище Даллі, стверджує, що споруда була поблизу іншого іракського міста – Мосула.

    Поки існує невизначеність і висуваються всі нові теорії щодо садів у Вавилоні, їх можна сміло назвати однією з найтаємничіших споруд того часу.

"Пригоди вірних друзів"

    "Пригоди вірних друзів" автор книги: Ірина Цурканова. Бібліотека радить прочитати ці дивовижні пригоди хороброго песика Бадді. Герой несподівано потрапив у чарівний ліс, де трапляються справжні дива - квадратне сонце, дощ із цукерок, блогер Іжачок, художник Жираф. Щоб зустрітись зі своїми друзями сміливий песик-мандрівник подолав усі випробування, відгадав загадки, розв'язав ребуси і навіть пройшов через веселку.

Перша в Україні ромська письменниця

 

  Раїса Набаранчук, або як більшість ромів називають її Рані Романі – одна із небагатьох представниць ромської літератури, яка ще за життя стала важливою культовою фігурою у процесі творення ромської поезії та культури загалом.

    Свої перші поезії Раїса Набаранчук почала писати ще наприкінці 60-х років. Але, на жаль, за тодішніми ромськими традиціями, жінці не дозволялося писати вірші, а тим більше друкувати власні твори. Тому свої записи пані Раїса робила в маленьких зошитах, які клала у шухлядку. Друкуватися Рані Романі почала лише у 90-х.

    «Я українка, так – я циганка. Але ми живемо в одній державі. Моя поезія про мою країну. Про мій народ. Про мене», - говорила Рані Романі. Вона завжди акцентувала на важливості приналежності слова до свого роду, нації, сім'ї. Для неї поезія, як і взагалі, поетичне слово - невідривно пов’язано із родинною історією.

Міжнародний день дитячої книги

  

 Щороку 2 квітня, в день народження данського казкаря Ганса Християна Андерсена (1805–1875) відзначається Міжнародний день дитячої книги.

    Це свято запроваджено з 1967 р. з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги. Г-Х. Андерсен не любив, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. Він хотів, щоб його казки читали і дорослі.

    Якщо дітям змалечку читатимуть книжки, якщо малюк буде бачити навколо себе книги, вони стануть частиною його життя. "Люди, які читають книжки керуватимуть людьми, які дивляться телевізор"

Любі друзі !

    Якщо ви хочете бути успішними, жити в процвітаючій країні - читайте книги! Адже саме книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, доносить до нас глибину і красу слова, допомагає усвідомити його велику силу.

    Книга - це мудрий, розважливий, найвірніший друг, який супроводжує нас усе життя. Світ змінюється на краще, коли ми читаємо.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання (6 день)

  Наприкінці березня в усіх дитячих бібліотеках країни традиційно проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. «Читання без кордонів». - саме під таким гаслом він крокує Україною. Мета акції – об’єднати бібліотеки та дітей навколо читання і визначити коло книг, які сьогодні найбільше захоплюють та надихають юних читачів. Впродовж тижня ми щодня будемо знайомити вас з книгами, щоб ви відкрили для себе безмежний світ фантазії й натхнення, казково-історичної мозаїки та літературної мандрівки.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання (5 день)

     Наприкінці березня в усіх дитячих бібліотеках країни традиційно проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. «Читання без кордонів». - саме під таким гаслом він крокує Україною. Мета акції – об’єднати бібліотеки та дітей навколо читання і визначити коло книг, які сьогодні найбільше захоплюють та надихають юних читачів. Впродовж тижня ми щодня будемо знайомити вас з книгами, щоб ви відкрили для себе безмежний світ фантазії й натхнення, казково-історичної мозаїки та літературної мандрівки.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання (4 день)

    Наприкінці березня в усіх дитячих бібліотеках країни традиційно проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. «Читання без кордонів». - саме під таким гаслом він крокує Україною. Мета акції – об’єднати бібліотеки та дітей навколо читання і визначити коло книг, які сьогодні найбільше захоплюють та надихають юних читачів. Впродовж тижня ми щодня будемо знайомити вас з книгами, щоб ви відкрили для себе безмежний світ фантазії й натхнення, казково-історичні мозаїки та літературної мандрівки.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання. (3 день)

 Наприкінці березня в усіх дитячих бібліотеках країни традиційно проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. «Читання без кордонів». - саме під таким гаслом він крокує Україною. Мета акції – об’єднати бібліотеки та дітей навколо читання і визначити коло книг, які сьогодні найбільше захоплюють та надихають юних читачів. Впродовж тижня ми щодня будемо знайомити вас з книгами, щоб ви відкрили для себе безмежний світ фантазії й натхнення, казково-історичні мозаїки та літературної мандрівки.

Всеукраїнський тиждень дитячого читання. (2 день)

   Наприкінці березня в усіх дитячих бібліотеках країни традиційно проходить Всеукраїнський тиждень дитячого читання. «Читання без кордонів». - саме під таким гаслом він крокує Україною. Мета акції – об’єднати бібліотеки та дітей навколо читання і визначити коло книг, які сьогодні найбільше захоплюють та надихають юних читачів. Впродовж тижня ми щодня будемо знайомити вас з книгами, щоб ви відкрили для себе безмежний світ фантазії й натхнення, казково-історичні мозаїки та літературної мандрівки.