Непомітно прийшла до нас весна

    За усіма жахливими подіями в нашій країні ми зовсім забули, що до нас прийшла весна.

    Кажуть, що навіть під час війни розквітають квіти..."Нащадки сонця"

Вірш тижня

    Знайомтесь Юлія Рудишина — авторка зі Слов’янська, чия книга “Панночка-відьма” здобула визнання на престижному літературному конкурсі “Коронація слова”.

    “Слов’янськ — це місто, де пройшли дитинство та юність, де я починала писати, де живуть мої перші читачі, де живуть наразі мої батьки. Це місто, де вперше були надруковані в газетах та альманахах мої вірші. Місто, звідки я починала. І це незмінно”, — ділиться авторка.

    Вірш тижня від Юлії Рудишиної.

З днем народження Слов'янськ! З твоїм 380-річчям.

Україна починається з дому!

    З власної спокійної домівки, з аромату міцної кави, зручного дивану, з родинних фото на стіні. Вона у голосі рідних людей, які запитують, чи в тебе все добре, у дитячому сміхові, у посмішках незнайомців, у гарячому асфальті, у керамічному ринку з неповторним запахом глини, у багатовікових печерах з крейди та у затишному зеленому парку.
    Мій дім - це не тільки терикони та степи. Це тихі ночі, коли ти сидиш на підвіконні з чашкою чаю, і чуєш, як далеко гудуть потяги. Це гора, з якої усе місто як на долоні. Це найсмачніший хліб, який так пахне, що неможливо не відламати окраєць дорогою додому. Це солоні озера, майже ропа! Це ліс, де так легко дихати. Це звичка тримати слово та не гнати "порожняк".
    І саме тут, вдома, першим сходить сонце, щоб розсипати світло по всій країні.
    Мій дім різний - великий, часом гучний, суперечливий, але такий рідний.
    Мій дім - це місце, куди хочеш повернутися, але не можеш.
    Дім в серці, а ми за сотні-тисячі кілометрів від нього, спостерігаємо за тим, як він швидко закінчується...
    Мрія: гуляти по чужому місту, знаючи, що завтра ти повернешся до рідного Слов'янська!!

посилання на оригінал: https://www.facebook.com/watch/?v=1270152320903901

ДО ДНЯ МІСТА

НА ЦІЙ ЗЕМЛІ

( З циклу « Мій Слов’янськ»)

Я до землі вклоняюся низенько.

Чи, може, шана більша в світі є?

Земля, де народився, й рідна ненька.

Тут все моє, тут все моє.

Матуся добрим серцем проростила

В душі моїй любов, немов скарби.

Земля ,що від зернятка мені ниву

Давала щиро, щоб росли хліби.

Все - від Землі, від Бога і матусі,

Від батьківських нехитрих слів.

Все йде по колу. В цьому дусі

Козацький стрижень в нас міцнів.

А на землі - хатина і калина,

А на землі - квіткові килими.

На цій землі я народила сина,

На цій землі живемо в щасті ми.

            Л.Меженіна

 

ВІТАННЯ З ДНЕМ МІСТА

 

Місто щасливих людей

 

Я ХОЧУ ДОДОМУ...