День пам'яті Захисників і Захисниць України

    Ця пам’ятна дата є символом скорботи, незламності та глибокої вдячності всім, хто до останнього залишався вірним Україні, її свободі та незалежності. Вона нагадує про страшні злочини, вчинені проти наших громадян, і про високу ціну, яку український народ продовжує платити за право жити у вільній та незалежній державі.

    Мужність українських воїнів, добровольців і мирних громадян, які зазнали нелюдських випробувань, назавжди залишиться прикладом незламного духу, сили волі та відданості Батьківщині. Їхній подвиг є невід'ємною частиною новітньої історії України та назавжди закарбований у пам’яті нашого народу.

Художники України

    Федір Павлович Решетниковнародився 15 липня 1906 року в селі Сурсько-Литовському Катеринославської губернії (зараз Дніпропетровська область, Україна) в сім'ї іконописця. Він відомий не тільки як художник, але і як учасник наукової експедиції на криголамі «Челюскін», очолюваній видатним вченим Отто Шмідтом.

"Автопортрет"1938 рік

    Хлопчикові не минуло і трьох років, коли він осиротів. «Богомаз» Павло, батько Решетникова, розписував дерев’яну церкву Сурсько-Литовського. За переказом, ця церква згоріла пізніше під час пожежі, нібито «покарав Господь за те, що образи в тій церкві з живих людей були писані».

    Після смерті батьків Федора та ще двох менших виховував старший брат, художник-іконописець. Вже в дитячі роки Федір Решетников виявив інтерес до живопису. Спочатку він допомагав братові, приглядаючись до процесу іконопису, розтирав фарби, натягував полотно, мив пензлі, почав трохи малювати й сам.

    У 14 років Федір поїхав до Катеринослава. Решетников брався за будь-яку роботу. Був теслею, а згодом пішов у малярні майстерні. Через деякий час подався на шахти Донбасу – працював робітником, декоратором. Помітивши здібності підлітка, рудничний комітет відрядив його на художній факультет  робітфаку мистецтв. У 1926 р. Федір склав іспит до цього закладу, який закінчив у 1929 р. Продовжив навчання вже у  художньому інституті у класах відомих майстрів Д.С. Моора та С.В. Герасимова. Активно виступав у періодичних виданнях, друкував карикатури в часописах.

    У 1932 р. в арктичний похід вийшов криголам «Сибіряков». Молодий художник Решетников домігся участі у цій експедиції, звідки привіз серію малюнків. У 1933 р., в Японії, куди «Сибіряков» відбуксували для ремонту, відбулась перша його персональна виставка, названа «По Радянській Півночі».

    У 1933 р. він бере участь у всесвітньо відомій експедиції на криголамі «Челюскін», очолюваній видатним ученим О.Ю. Шмідтом. Решетникову надійшло запрошення бути «штатним» художником експедиції. На той момент Федір Павлович закінчував четвертий курс  художнього інституту, і темою дипломної роботи обрав Арктику. На криголамі він організував випуск стінної газети «Ледовитый крокодил», зробив чимало етюдів, що змальовували «завойовників Арктики».

    У Беринговій протоці «Челюскін» опинився в льодовій пастці. Дрейфуючі криги винесли криголам у Чукотське море, де 13 лютого 1934 р. корабель затонув. Знищені й усі роботи Решетникова, зроблені під час експедиції.

    У 1935 р. відбувається персональна виставка художника «Челюскінська епопея», де виставлені понад 40 картин і малюнків, зроблених за спогадами та замальовками на крижині. Серед найвідоміших – полотна «Перший літак на крижині челюскінців» (1937), «Більшовики на Північному полюсі» (1938), а пізніше – полотно «Загибель “Челюскіна”» (1973). Ф.П. Решетников ілюструє тритомник «Героическая эпопея. Поход “Челюскина”» та книгу – щоденник Е.Т. Кренкеля «Четыре товарища» про цю полярну епопею (1940).

    У період Другої світової війни Федір Павлович працює в Севастополі та Керчі як військовий кореспондент газети «Красный черноморец». Він робить замальовки на передовій лінії оборони, в окопах, випускає листівки, видає сатиричні видання, знову виявляє себе як майстер карикатури («Моління про диво», «Рогате воїнство», «На сторожі законності»). Його картини того часу – «Велика клятва», «У дні великих перемог».

    Федір Павлович Решетников показав себе як майстер пейзажу («Весна», «Галявина»). Невеликий пейзаж «Дорога» став віхою у творчості художника. У 1943 р. в опустілих залах Третьяковської галереї була організована виставка «Велика Вітчизняна війна». Виставковий комітет включив «Дорогу» в експозицію. Пейзаж не загубився серед сюжетно-тематичних картин. Його побачили і високо оцінили.

       Справжню популярність у народі Решетникову принесли картини «Прибув на канікули», «Узяли язика», і, нарешті, загальновідома «Знову двійка».

    Федір Павлович Решетников декілька разів відвідував Дніпропетровськ і свою малу батьківщину – Сурсько-Литовське. Зокрема, він подарував Дніпропетровському художньому музею перший варіант картини «Знову двійка». У 1977 р. Дніпропетровський художній музей відкривався після реконструкції саме великою ретроспективною персональною виставкою творів художника-земляка.

    У 1960-х рр. у Сурсько-Литовському створений меморіальний музей – галерея митця при місцевій середній школі. Він виріс з чотирьох картин, подарованих автором рідному селу. Федір Павлович заповів музеєві двадцять чотири оригінали своїх картин. У березні 1997 р. управління культури Дніпропетровського облвиконкому прийняло рішення – присвоїти Сурсько-Литовському музею художника Решетникова звання народного.

    До речи, трилогія картин - це своєрідна "пасхалка" ХХ століття...

    Придивіться уважно!

"Прибув на канікули" 1948 р.

"Знову двійка" 1952 р.

"Переекзаменування" 1954 р.

    На картині 2 та 3 ми бачимо репродукції попередніх картин.

    Світ українських художників яскравий та багатий на таланти!

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні від Інституту нацпам’яті.

    17 травня в Україні — це День пам’яті жертв політичних репресій. В Україні вшановують пам'ять сотень тисяч людей, які загинули або постраждали від тоталітарного радянського режиму.

Вражаючі факти про «Великий терор» в Україні

1. Биківнянське поховання жертв сталінських репресій є одним із найбільших на території України. Вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян.

2. Інші місця масових поховань жертв «Великого терору» політичних репресій 1937–1938 років – Рутченкове поле (Донецьк), район Парку культури та відпочинку (Вінниця), П’ятихатки (Харків), Католицьке кладовище (Умань), Єврейський цвинтар (Черкаси), село Халявин (Чернігівщина), Другий християнський цвинтар (Одеса), 9-й км Запорізького шосе (Дніпро). У Західній Україні після 1939 року також з’явились місця масових поховань, зокрема урочище Дем’янів лаз (Івано-Франківськ), урочище Саліна (Львівська область), Тюрма на Лонцького (Львів).

3. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводилися на подвір’ях в’язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводилися спецділянки цвинтарів. Але потім енкавидисти змінили цю практику у фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань, часто трупи засипалися негашеним вапном.

4. 27 жовтня – 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.

5. НКВД УРСР розташовувався у Києві в 1934-1938 роках у будівлях колишнього Київського інституту шляхетних дівчат. Київський міський відділ та управління НКВД по Київській області розміщувались по вулиці Р. Люксембург.

6. У 1955 році КҐБ при РМ СРСР направив в обласні управління держбезпеки директиву №108 сс, де дав вказівку повідомляти родичам розстріляних, що їхні рідні «померли в місцях позбавлення волі, а в необхідних випадках, при рішенні майнових або інших правових питань, реєструвати в загсах смерть розстріляних із видачею заявникам свідоцтв, в яких дати смерті вказувати у межах 10 років з дня арешту, а причини смерті – вигадані».

7. В рамках «Великого терору» НКВД організувало та провело серію масових національних операцій. Це т.зв. «німецька операція», «польська», «румунська», «латиська», «грецька», «іранська», «харбінська», «афганська», «проти болгар і македонців».

8. Спогади катів-енкаведистів та результати ексгумації тіл свідчать про характерний «почерк» вбивць. Як правило, це були постріли у потилицю або в перший шийний хребець із револьверів системи «Наган». Наган вважався точним, безвідмовним та достатньо потужним для завдання смертельного поранення, несильна віддача берегла сили катів при масових розстрілах.

9. Влітку 1937 року було введено ряд нормативних документів, що посилили відповідальність членів родин репресованих. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народів», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР.

10. Термін «Ворог народу» (латинське hostis publicus) має давньоримське походження. Він застосовувався до ворогів республіки, які прирівнювались до солдатів ворогуючої сторони та підлягали фізичному винищенню. У СРСР цей термін був не лише розповсюдженим кліше політичної риторики, але і вписаним у Конституцію 1936 року, згідно 131 статті якої «ворогами народу» оголошувались особи, які вчиняли замах на громадську, соціалістичну власність.

https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-dnya-pamyati-zhertv-politychnyh-represiy

День СОНЦЯ

                      

Міжнародний день пам'яток і визначних місць

    Міжнародний день пам'яток і визначних місць — відзначається щороку 18 квітня. Спрямований на підвищення обізнаності громадськості з різноманіттям культурної спадщини, її вразливістю та необхідністю ефективних зусиль заради збереження її для подальших поколінь.

Цікаві факти про вавилонські висячі сади Семіраміди

    У списку чудес стародавнього світу почесне друге місце відвели Висячим садам у Вавилоні. Це спорудження воістину грандіозного масштабу сприймалося, як справжнє чудо. За легендою, висячими сади називали тому, що при наближенні до міста, яке було посеред пустелі, над ним простиралися квітучі зелені тераси. Здавалося, що сади дійсно висіли в повітрі, а багато подорожуючих спершу приймали їх за міраж.

Історія спорудження

    Згідно з переказом, споруду звели за наказом царя Навуходоносора II, який хотів порадувати свою дружину Амітіс. Цариця була родом з гірської квітучої країни й сильно тужила в запиленому й пустельному Вавилоні. Оскільки цар був дуже могутній, він не просто створив куточок природи, який відтворював місцевість цариці, він вирішив побудувати монументальну споруду, яким повинні були захоплюватися не тільки сучасники, але й нащадки.

    Помилково будівлю зв’язують з іменем іншої правительки – Семіраміди. Історики вважають, що ця відома жінка ніяк не могла мати відношення до Висячих садів, оскільки померла ще за два століття до їхньої побудови.

    Дату зведення садів відносять до правління Навуходоносора II (приблизно 605-562 рр. до н.е.). Звичайно, така споруда не могла бути побудоване за один рік, та й потрібно було вирішити не тільки проблему «озеленення», доставивши саджанці з далеких країн. Потрібно було також поливати, можливо, захищати деякі рослини від палючого сонця, так що це було не тільки архітектурне творіння, але й інжерно-технічний комплекс.

    Висячі сади Семіраміди — цікаві факти про особливості конструкції.     Технології, які зазначені в описі споруди, на багато років випереджали свій час. Ці факти дотепер хвилюють і породжують численні суперечки. Багато фахівців взагалі ставлять під питання саме існування другого чуда світу, адже на їхню думку, це було просто неможливо.

    Вважається, що легендарна будівля мала форму чотириярусної піраміди, кожна сторона якої мала довжину близько 1300 метрів. Кожний ярус підтримували 25-ти метрові порожні колони. Тераси зміцнювалися обпаленою цеглою й устелялися спеціальними свинцевими пластинами. Зверху засипався, родючий ґрунт, який привозили з далеких місць. Нижні яруси заповнювалися рівнинними рослинами, а на найвищих росли гірські види. По всій території були ставки і водойми.

    Особливої уваги заслуговує система зрошення садів. Згідно з описом, вода з ріки Євфрат черпалася ведрами, прикріпленими до підйомника. Сам підйомник виглядав, як два колеса з натягнутими на них ланцюгами. Колеса оберталися за допомогою праці численних рабів, ведра на ланцюгах черпали воду й доставляли її в споруджений нагорі спеціальний резервуар. Звідти вода потрапляла в численні канали. Раби крутили колесо безупинно, тільки це дозволяло зробити неймовірне: забезпечити ріст рослин, які були нетиповими для даної місцевості.

Руйнування другого чуда світу

    Після смерті цариці Амітіс найкрасивіші сади без належного догляду занепали. Так тривало до моменту завоювання Вавилона Олександром Македонським. Знаменитий полководець був зачарований Висячими садами. Є дані, що він навіть відмовлявся від військових походів, не бажаючи залишати тіні прекрасного саду. Після хвороби, отриманої в поході до Індії, Олександр повернувся у Вавилон. Тут у прохолоді й тіні дерев він і провів свої останні дні. Коли ж Олександр помер, сади запустіли, як і сам Вавилон. При черговій повені вода підмила фундамент і споруда завалилася.

    У цей час про Висячі сади ідуть різні суперечки — хто, для кого й коли їх побудував. Дослідник стародавнього Вавилона Кольдевей вважає, що знайшов їх на території Іраку недалеко від Багдада. Інший учений, що займається розгадкою таємниць садів Семіраміди з Оксфорда на прізвище Даллі, стверджує, що споруда була поблизу іншого іракського міста – Мосула.

    Поки існує невизначеність і висуваються всі нові теорії щодо садів у Вавилоні, їх можна сміло назвати однією з найтаємничіших споруд того часу.

Міжнародний день рідної мови

 День рідної мови, святкується щорічно 21 лютого.

Безпека в Інтернеті (онлайн-грумінг)

    Чим більше ми знаємо про небезпеки в інтернеті, тим менша ймовірність із ними зіштовхнутися.

    10 лютого 2026 року у світі відзначатиметься День безпечного інтернету. Гасло цьогорічних заходів: «Разом проти шахрайства і інтернеті».

    Передивившись це відео ви дізнаєтеся про онлайн-грумінг. Як себе поводити, якщо поведінка співбесідника вам здається підозрілою, до кого звернутися за допомогою, коли виникла неприємна ситуація у мережі?

    Дізнавайтеся більше і у онлайн-просторі не буде місця для людей, які можуть створити загрозу вашому віртуальному чи реальному життю.

Де ховатися під час обстрілу, щоб бути в безпеці

        Найкращий варіант, де сховатися під час повітряної тривоги — спеціально облаштоване укриття!
    Але якщо його немає поруч, не поспішайте ховатися будь-де: деякі місця можуть становити загрозу.
    Які саме? Ми вам докладно розповімо, аби ще раз нагадати правила поведінки під час воєнного обстрілів.

Міжнародний день художника (2 частина)

Амріта Шер-Гіл (1913−1941)

    Творчість індійської художниці Амріти Шер-Гіл поклала початок індійському модернізму і завдяки цьому здобула популярність у всьому світі. Для мистецтва своєї країни художниця зробила те саме, що зробили для європейського мистецтва класики авангарду: здійснила в ньому революцію. Після навчання в Парижі, де роботи дівчини помітили в Салоні, Амріта повернулася до Шимли з твердим наміром відкрити для Індії сучасне мистецтво.

    Синтез традицій індійського живопису та узагальненої манери європейських авангардистів, який Шер-Гіл використовувала у своїх полотнах, і ліг в основу нового індійського мистецтва.

Фріда Кало (1907−1954)

    Оточена легендами ще за життя, мексиканка Фріда Кало є нині однією з найвідоміших художниць в історії мистецтва. У центрі її творчості — містично-міфологічне прочитання власної біографії. У порівняно невеликій спадщині Кало переважають картини, пов’язані з обставинами її життя, та автопортрети.

    Якщо ранні роботи видають захоплення італійським Ренесансом, то в пізніших визначальним стає поєднання реалізму з елементами фантастики. Червоною ниткою проходить у них страждання художниці від неможливості стати матір’ю; її зруйновані надії позначаються, серед іншого, у жорсткій графічній манері, що передає почуття невдоволення долею.

Тамара де Лемпіцька (1898−1980)

    У світі мистецтва польська і американська художниця Тамара де Лемпіцька найбільше відома своїми картинами, що відобразили декадентський шик паризьких денді «ревучих 20-х». У 1920−1930-х роках Лемпицька була популярною і комерційно успішною художницею. Мода на її роботи серед європейської та американської еліти не минала, вони виставлялися в найпрестижніших галереях і чудово продавалися.

    До кінця 1930-х у художниці з’явився інтерес до релігійних сюжетів. Крім того, Лемпицька вела активне світське життя, і серед деяких істориків мистецтва вона вважається «першою художницею, яка була гламурною дівою».

Джорджія О’Кіфф (1887−1986)

    Славу американській художниці Джорджії О’Кіфф принесли картини з квітами. Вперше вона звернулася до цього сюжету в 1919 році і з тих пір його не залишала. Центральною темою її творів є природні трансформації. Кожна робота, як правило, присвячена одній квітці, зображеній у сильному збільшенні і в спрощеній гамі з декількох кольорів. Крім того, наприкінці 1920-х років Джорджія створила серію картин з черепами тварин, що символізують зв’язок між матеріальним і духовним світами.

Елізабет Луїза Віже-Лебрен (1755−1842)

    Ще в юності виявивши неабиякі здібності в малюванні та живописі, французька художниця зуміла стати успішним портретистом, який отримував замовлення від паризьких аристократів. Уже в 15 років дівчина взяла на себе фінансові зобов’язання сім’ї. З цього ж моменту почався її зліт на стезі живопису: вона писала портрети знатних парижан і приїжджих вельмож з інших країн. Успіх цих робіт увінчався знайомством з Марією Антуанеттою, після якого Елізабет стала улюбленим художником королеви і написала більше 20 її портретів.

Лавінія Фонтана (1552−1614)

    Італійська живописець-маньєрист Лавінія Фонтана вважається першою жінкою, яка побудувала самостійну кар’єру в мистецтві. Вона користувалася популярністю як портретист і регулярно отримувала замовлення на інші роботи. Її вівтарні картини для церков Риму і Болоньї отримали визнання, якого зазвичай удостоювалися тільки художникичоловіки. Лавінія залишила після себе творчу спадщину, що перевершує створене в мистецтві будь-ким із жінок до XVIII століття.

Міжнародний день художника (1 частина)

ВИ ПАМ’ЯТАЄТЕ ХОЧА Б ОДНУ ВІДОМУ ХУДОЖНИЦЮ?

МИ ЗІБРАЛИ ЦІЛИХ 10, ЯКИХ ВАРТО ЗНАТИ ОСВІЧЕНІЙ ЛЮДИНІ

    Творчість жінок-художниць тривалий час залишалася в тіні, поступаючись за відомістю роботам їхніх колег чоловіків. Багатьом із них доводилося приховувати своє ім’я або працювати під чоловічими псевдонімами, щоб їхні картини взагалі мали шанс бути поміченими. Ми переконані: жіноче мистецтво заслуговує на значно більше визнання. Тож пропонуємо згадати 10 видатних художниць, чия творчість по праву належить до скарбниці світового мистецтва.

Марина Абрамович (нар. 1946)

    Сербська майстриня перформансу Марина Абрамович удостоїлася «Золотого лева» на Венеціанській бієнале як найкраща художниця, отримала за художні досягнення орден, а в 2012 році в США відкрився інститут її імені. Її прозвали «бабусею мистецтва перформансу». Марина відкрила нове поняття ідентичності, перетворюючи спостерігачів на учасників процесу. Перформанси Абрамович, які часто вимагають від художниці неабиякої фізичної витривалості, завжди говорять про вразливість людини.

Марта Рослер (нар. 1943)

    Американська художниця і арт-феміністка Марта Рослер найбільше відома

своїми фотографіями, які стали для неї знаряддям політичного протесту. Не менш важливе значення, однак, у її творчості мають відео, скульптури, інсталяції та тексти.

Йоко Оно (нар. 1933)

    Японська авангардна художниця Йоко Оно зіграла важливу роль у становленні концептуального мистецтва. Вона є автором безлічі картин, скульптур, інсталяцій, перформансів, експериментальних фільмів і музичних творів. Разом з Джоном Ленноном, своїм чоловіком, Оно здійснила цілу серію протестних проектів, які привернули увагу широкої публіки.

    Велику популярність отримала їхня спільна акція «У ліжку за мир», коли під час медового місяця вони провели тиждень у номері готелю, не залишаючи ліжка, під гаслами, спрямованими проти війни у В’єтнамі

Яйої Кусама (нар. 1929)

    Її багатогранний талант знайшов вираження в безлічі технік: від малюнка,

живопису і скульптури до перформансу, відео та інсталяції. Кусама експериментувала з «килимовим» живописом, створивши знамениту нині серію картин, покритих павутиною точок і ліній, під назвою «Нескінченна мережа».

Значний інтерес публіки викликають її інсталяції з використанням дзеркал і електричного світла «Дзеркальні кімнати». Крім того, привертають увагу і її «Акумуляції» — скульптури та колажі, вкриті густим ворсом з дрібних плюшевих об’єктів.

А ви знали що...

Чарльз Діккенс

    Чарльз Діккенс – не лише культовий письменник, а й людина з вражаючою долею.

- У дитинстві він був змушений працювати на фабриці, бо його родина сиділа у в’язниці через несплату боргів батька. Поки його рідні перебували за ґратами, 12-річний Чарльз клеїв етикетки на пляшки.

- Пізніше він використав цей досвід у «Девіді Коперфілді», в якому, до речі, ініціали головного героя (D.C.) є дзеркальним відображенням ініціалів автора (C.D.). Але Чарльз так і не наважився написати повноцінну автобіографію – надто соромився свого минулого.

- Однак це не заважало йому бути відчайдушним жартівником: одного разу, намагаючись вразити свою майбутню дружину Кетрін, він стрибнув у вікно її будинку, вдягнувшись як моряк, виконав енергійний танець, потім вийшов і повернувся через двері, вже у звичайному одязі, не згадуючи про те, що сталося.

- Діккенс боявся поїздів після страшної аварії. Його викликали на допит, але він відмовився. Соромно було через пікантну обставину. Річ у тім, що в цей час він подорожував із коханкою. Можливо, через цю трагедію його останній роман «Таємниця Едвіна Друда» так і залишився незавершеним.

Всесвітній день психічного здоров’я

10 жовтня Всесвітній день психічного здоров’я.

    Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є поширення інформації про ефективні методи для профілактики, медичного лікування і запобігання щодо психічних відхилень, соціальної адаптації.

    Хочемо дата декілька порад, як запобігти емоційному вигоранню.

НЕЗВИЧАЙНІ КНИГИ СВІТУ