Бабин Яр

 

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу — то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра.

Я знаю - моя Україна

Воскресне на поклик добра!

Дмитро ПАВЛИЧКО

Цитата тижня

 

Михайло Петренко

 

У вересні виповнюється 207 років від дня народження Михайла Миколайовича Петренко.
Писав він вірші і про наше славне місто.

Ось-ось Слов’янськ! Моя родина!
Забилось серденько в грудях,
Пригнулись до землі коліна,
А очі плавають в сльозах!
Слов’янськ, Слов’янськ! Як гарно ти
По річці Тору, по рівнині
Розкинув пишнії садки,
Квіти пахучі по долині
І так красуєшся собі!
Твої дівки цвітуть так мило,
Їх чорні брови, їх пісні —
По Україні перве диво
І перша слава для річей.
Нігде нема таких очей,
Які слов’янки мають очі:
І рання зірка на востоці
Навряд бува ясніша їх!
Ох! хто із хлопців молодих,
Який хоч раз на вас поглянув,
Покойно нічку досипав,
По вас горюючи, не в’янув,
Не плакав нишком, не вздихав.
Ви всі на диво білолиці;
Як подивлюся я на вас,
Ви настоящі чарівниці;
І всякий раз, і всякий раз,
Коли слов’янка що промове,
Так і почуєтья тобі,
Неначе вечором в діброві
Воркує горлиця собі;
А як вечірньою порою
В садочку пісню заведе, —
Так до сліз нехотя і доведе,
І серце підорве жуброю.

Казка-притча про мир у всьому світі (до Всесвітнього дня миру)

    Одного разу миролюбні мешканці Землі попросили надзвичайно могутнього чарівника припинити всі війни та кровопролиття на планеті.
– Це просто, – сказав той. – Я знищу всю зброю на Землі, й більше ніхто не зможе воювати.
– Чудово! – вигукнули люди.
Помах чарівної палички – й справу зроблено.

    Днів три на планеті панував мир, поки більшість із тих, хто хотів воювати, шукали й не могли знайти своєї зброї. А зрозумівши, що втратили її назавжди, вони змайстрували списи з молодих дерев – і війни знову розпочалися.
Коли ця сумна звістка дійшла до чарівника, він сказав:
– Не турбуйтеся. Я знищу всі молоді дерева, й ці невігласи більше не зможуть воювати.

    Однак після двох-трьох днів безплідних пошуків молодих дерев, придатних для виготовлення списів, войовничо налаштовані люди почали валити дерева-велетні, робити з них кийки й знову відновили кровопролиття.
    Чарівник винищив усі великі дерева. Тоді люди почали виготовляти ножі та мечі з металу. Він знищив увесь метал на планеті. Люди змайстрували пращі й почали метати один в одного каміння. Довелося знищити й камені. І тоді забили тривогу прихильники миру, ще б пак: пропали всі дерева, не стало металів і каменів. Як тепер жити, що їсти? Скоро зовсім не буде рослинності, й люди помруть, навіть не воюючи. Ні, це не розв’язання проблеми.

Чарівник розгубився:
– Навіть і не знаю, що тепер робити. Я б знищив усе людство, але, на жаль, це поки не в моїй владі!
    Миротворці впали у відчай. І тут до чарівника звернувся один розумний хлопчик.
– Я знаю, що треба зробити. Нехай люди відчують, як інші сприймають їхні вчинки. Якщо один заподіє біль другому, нехай і він відчує точно такий біль, а якщо когось обрадує, то нехай і сам відчує радість. Тоді, напевно, ніхто не стане завдавати болю іншому, тому що відразу ж сам відчує біль і буде змушений зупинитися.
    Усім сподобалося, що сказав цей маленький хлопчик. А чарівник в точності втілив його ідею в життя. Він повернув на Землю всі дерева, метал і камені, і навіть зброю, яку люди незабаром переробили на знаряддя праці.

    Із цього дня ніхто на планеті не заподіював страждань іншому, бо тоді і йому самому довелося б відчувати біль. Навпаки, люди взялися допомагати один одному, тому що їм подобалося почуття радості, яке вони відчували при цьому. І зажили вони в гармонії та щасті.

Самі станьмо добрими чарівниками, й диво станеться!

ЦИТАТА ТИЖНЯ

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

17 ВЕРЕСНЯ ВІДЗНАЧАЄМО 160-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

    Михайло Коцюбинський, видатний український письменник і громадський діяч, залишив глибокий слід в українській культурі та літературі.

Його творчість вирізняється новаторським підходом до художньої прози, експериментами з формою та стилем. Коцюбинський став одним із перших українських авторів, хто вивів національну літературу на новий рівень, впровадивши елементи психологізму, символізму та модернізму.

    Його відомі твори, такі як "Fata Morgana", "Тіні забутих предків", "Intermezzo", не лише відображають глибокі соціальні та політичні проблеми тогочасної України, а й передають красу й багатство українського життя та природи. Коцюбинський майстерно змальовував душевні переживання персонажів, ставлячи людину в центр художнього твору.

Окрім літературних досягнень, він був активним громадським діячем, борцем за національне відродження України та розвиток української мови й культури. Його внесок у культуру — це не лише художні твори, а й активна участь у розвитку української інтелігенції та культурного життя в часи, коли це було особливо важливо для національної самоідентифікації.

Готель для книгоманів

Книжково і цікаво

    В самому центрі Нью-Йорка розташований "Library Hotel", який створений спеціально для книгоманів. Загалом у номерах готелю налічується понад 6000 книг.

За запитом, при замовленні номера, працівники готелю підготують для відвідувача підбірку вибраної ним літератури.

А ви знали що...

  Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Щоправда, зазвичай, читаючи чергову захоплюючу історію, ми не замислюємося про історію її створення і не помічаємо прихованих автором послань. А іноді й зовсім буває так, що згодом ми забуваємо оригінальний текст і ґрунтуємось на своїх спогадах чи екранізаціях.

Туфельки Дороті не були червоними

    У книзі «Дивовижний чарівник із країни Оз» Дороті носила срібні туфлі. Рубіновими вони стали у кіно. Виконавиця головної ролі Джуді Гарленд одягла взуття червоного кольору, бо так воно виділялося на тлі дороги з жовтої цегли, але книжкова Дороті червоних туфель не мала.

ДО ДНЯ МІСТА

НА ЦІЙ ЗЕМЛІ

( З циклу « Мій Слов’янськ»)

Я до землі вклоняюся низенько.

Чи, може, шана більша в світі є?

Земля, де народився, й рідна ненька.

Тут все моє, тут все моє.

Матуся добрим серцем проростила

В душі моїй любов, немов скарби.

Земля ,що від зернятка мені ниву

Давала щиро, щоб росли хліби.

Все - від Землі, від Бога і матусі,

Від батьківських нехитрих слів.

Все йде по колу. В цьому дусі

Козацький стрижень в нас міцнів.

А на землі - хатина і калина,

А на землі - квіткові килими.

На цій землі я народила сина,

На цій землі живемо в щасті ми.

            Л.Меженіна