10 цікавих фактів про прапор України

    23 серпня, українці святкують День Державного Прапора України - одного з символів незалежності нашої держави! Вам може здаватися, що кожен знає все, що потрібно про офіційну символіку своєї країни. Однак наш прапор має свою незвичайну та цікаву історію.

А ви знали, що:

1. Синьо-жовтий колір вперше з'явився далеко не на прапорі незалежної України, а ще у 1256 році! Саме так, ще Данило Галицький вирішив подарувати Львову герб із жовтим левом на блакитному фоні.

2. Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року — Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.

3. Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.

4. Частенько таке забарвлення траплялося і на козацьких стягах, щоправда, ще й червоним кольором.

5. Український прапор «засвітився» не лише у кліпах наших виконавців, а й навіть знаменитого гурту Metallica на композицію «Atlas, Rise!».

6. Не кожен стяг може похизуватися своєю «просунутістю», зате наш є в електронному варіанті, і на ньому можна підписатися. Ось вона - можливість вписати себе в інтернет-історію нашої країни!

7. Якщо прапори інших країн овіяні легендами про походження, то український стяг досі витримує міфи щодо свого кольору. Існує припущення, що правильний прапор України повинен бути жовто-блакитним, а не синьо-жовтим. Здебільшого цей міф покладається до китайських вірувань, сучасний стяг створює магічний "Пі", який розшифровують, як занепад. А от жовто-блакитний - навпаки пророкує процвітання.

8. А ще за однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.

9. У 2014 році найбільший прапор розгорнули в Бахмуті – 300-кілограмовий, площею 2400 м². Найдовший сягає 9,5 км і знаходиться на Тернопільщині. На центральній площі Житомира можна побачити найбільший прапор на фасаді будівлі. Дніпровський прапор у 2018 році має два рекорди: як найбільший прапор над містом і як прапор з найвищим флагштоком – його висота 72 метри.

10. У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.

 

НеДомашні котики ( до Всесвітнього дня кішок)

Постійно невдоволений...

    Манул - котик дикої природи. У манула цікава зовнішність та своєрідний характер, він агресивний і, водночас, чарівний.

    Іноді його ще називають «палласів кіт», в честь натураліста Палласа, який першим описав звички і звички цієї тварини.

    Через щільну і густу вовну манул здається більшим, ніж він є. У довжину шерсть манула може досягати майже 8 сантиметрів. На один квадратний сантиметр тіла у цього хижака доводиться до 9000 шерстинок. Завдяки своїй вражаючій шубі манул здатний без шкоди для себе переносити морози до -50 градусів.
    Насправді ж його за розмірами можна порівняти із звичайною домашньою кішкою. Так, вага дорослого манула зазвичай коливається від 2,5 до 5 кг.

    Манули живуть в тому числі і в горах, зустрічаючись на висоті до 4,5-4,8 кілометрів над рівнем моря.

    Манули зустрічаються на території Росії, Монголії, Китаю та кількох інших країн.

    У неволі вони практично завжди впадають в апатію і відмовляються від розмноження.

    Живуть манули зазвичай в норах, в яких ховаються в денний час. Полювати вони виходять ночами.

    Лігво собі цей хижак зазвичай облаштовує в ущелинах скель або під корінням дерев, але при нагоді він охоче займає безхазяйні нори інших тварин.

    Незважаючи на властиве їм цікавість, манули зазвичай тримаються подалі від людей і їхніх поселень.

    Максимальна швидкість, яку здатний розвинути манул при бігу, нижче, ніж у всіх інших представників сімейства котячих.

    Основу меню цього хижака складають дрібні гризуни і пташки. У голодний час манул не гребує і комахами.

    Розмножуються манули всього один раз в рік, причому у вихованні потомства самець участі не приймає, зникаючи незабаром після спарювання.

    Під час шлюбного періоду самці манулів нерідко влаштовують жорстокі бійки за самок.

    Манули взагалі не приручаються. Навіть в зоопарках вони сприймають свою територію, як виключно свою, і нерідко атакують працівників, коли ті заходять всередину.

    Самостійно полювати кошенята манулів починають у віці 3,5-4 місяців.

    За останні десятки років популяція манулів катастрофічно скоротилася за життєдіяльності людини.

    Довжина хвоста у манула може рівнятися до 50% довжини його тіла. По відношенню до пропорцій тіла лапки у манулів — одні з найкоротших у світі, якщо порівнювати з іншими котячими.

    Кінчики шерстинок у манулів майже білі, завдяки чому їх шубка здається такою сріблястою.

    Манули занесені в Червону книгу як вид, що знаходиться під загрозою зникнення.

    Полювання на цих тварин заборонена в усіх країнах, де вони водяться.

    Вчені встановили, що манули як вид з’явилися близько 12 мільйонів років тому.

    На відміну від домашніх кішок, у манулів зіниці не змінюються в залежності від освітлення, завжди залишаючись одного розміру.

Символ та оберіг української хати

 Квіти життя - мальви

    Старенька хата... А під вікном - ВОНИ! Біленькі, рожеві, червоні, багряні, жовті...

    Наші предки вважали мальву берегинею будинку. Люди вірили, що добрі душі предків поселялися на мальвах і охороняли мешканців оселі. Саме тому їх висаджували біля українських садиб. Для нас мальва стала символом любові до рідної землі, до свого народу, батьківської хати.

    Прийшла до нас мальва з Середньої Азії. і має понад півтори тисячі видів та різні назви – рожа або ж калачики.

Існує і легенда про мальву. 

    Давно те діялось. То поляки налітали на Україну, то турки… Грабували, забирали людей у рабство, полювали за красунями… Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

    Залишилася лише донька Мальва. Дівчині вдалося сховатися, і люди її шанували за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. А ще зналася на вояцькому ремеслі. Люди переказують, що не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива та горда Мальва наводила жах на ворогів, але її виказали. І дівчину вбили… На тому місці розрослося чудове зілля, яке односельці назвали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, – Мальвині Граблі. Після того біля кожної хати зростали мальви як символ пам’яті про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край і віддала за нього своє життя.

Отака наша мальва!

Цікаво про поезію

 

А ви знали що...

    "Червона Шапочка" Шарля Перро — це не просто казка, а м’який інструмент сказкотерапії, який допомагає дитині зрозуміти, кому можна довіряти, а з ким варто бути обережним. Через простий і зрозумілий сюжет малюк вчиться розпізнавати небезпечні ситуації без страху і тиску.
    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Бібліотека радить прочитати цю казку, як дитям так і дорослим.

Спочатку головний убір Червоної Шапочки був іншого кольору

    Легенди і казки про Червону Шапочку існували і до появи твору Шарля Перро. У них вона теж носила головний убір або капюшон. У минулі часи дівчина, яка вступила в пору заміжжя, повинна була прикривати волосся. Тож маленькою дівчинкою вона не була. У деяких легендах ця деталь туалету була золотого кольору.

Перша в Україні ромська письменниця

 

  Раїса Набаранчук, або як більшість ромів називають її Рані Романі – одна із небагатьох представниць ромської літератури, яка ще за життя стала важливою культовою фігурою у процесі творення ромської поезії та культури загалом.

    Свої перші поезії Раїса Набаранчук почала писати ще наприкінці 60-х років. Але, на жаль, за тодішніми ромськими традиціями, жінці не дозволялося писати вірші, а тим більше друкувати власні твори. Тому свої записи пані Раїса робила в маленьких зошитах, які клала у шухлядку. Друкуватися Рані Романі почала лише у 90-х.

    «Я українка, так – я циганка. Але ми живемо в одній державі. Моя поезія про мою країну. Про мій народ. Про мене», - говорила Рані Романі. Вона завжди акцентувала на важливості приналежності слова до свого роду, нації, сім'ї. Для неї поезія, як і взагалі, поетичне слово - невідривно пов’язано із родинною історією.

А ви знали...

    У квітні православні відзначають велике свято - Вхід Господній в Єрусалим, Вербна неділя. Символом свята є гілочки верби, тому й неділя називається Вербною. У храмах цього дня відбуваються урочисті служби, на яких освячують вербові гілочки - як символ перемоги життя над смертю.

    

    Згідно з польською легендою верба пожаліла кішку, що сиділа на березі річки і оплакувала своїх кошенят, які ганялися за метеликами і впали у воду. Верба простягла їм свої гнучкі гілки, кошенята за них ухопились і вибралися на берег. З тих пір щовесни верба покривається пухнастими бруньками, які в народі називають "котиками")))

Музей однієї книги

    Музей у Черкасах присвячений збірці «Кобзар» Тараса Шевченка. Знаходиться в будинку братів Цибульських і містить чимало раритетних видань цієї книги.

    Створення унікального музею було інційовано 1988 року, і вже за рік, у травні 1989 року, Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка був відкритий у Будинку Цибульських.

День Державного Гімну України

     День Державного Гімну України відзначається щороку 10 березня. Свято встановлено на честь першого публічного виконання пісні «Ще не вмерла України» у 1865 році в Перемишлі. Автор слів — Павло Чубинський (1862), музики — Михайло Вербицький. 

  4 березня виповнюється 211 років від дня народження відомого українського композитора, автора музики до Державного гімну «Ще не вмерла Україна», який став символом національної ідентичності, гордості та незламності.

1. Михайло був другою дитиною та середульшим з трьох синів у родині Вербицьких. Цікаво, що його старший брат Михайло народився 19 січня 1813 року, але помер у дворічному віці 3 березня 1815 року. Наступного дня, 4 березня, в родині народився інший син, якого також назвали Михайлом, додавши друге ім’я Лев. Третій син — Йосиф-Володислав.

2. Коли Михайлові виповнилося 10 років, він раптово втратив батька. Невдовзі мати вийшла заміж вдруге й офіційно відмовилася від дітей. Тож обома хлопцями опікувався батьків двоюрідний брат, перемишльський єпископ Іван Снігурський. Вважається, що саме він заснував при Перемишльській катедрі Української греко-католицької церкви хор, згодом музичну школу, в якій співав і навчався Михайло Вербицький.

3. У 1834 році Михайло вступив до Львівської духовної семінарії, проте за спогадами сучасників, не вирізнявся слухняністю. Через веселі пісні та запізнення на ранкові молитви юнака двічі виключали з семінарії. Не розділяли суворі викладачі та захоплення Михайла грою на гітарі, вважаючи це легковажністю.

4. Вважається, що Михайло Вербицький є основоположником гітарної музики в Україні.

5. У 1838 році молодий композитор бере шлюб з австрійкою Барбара Сенер. На жаль, родинне зщастя тривало недовго, оскільки невдовзі після пологів молода дружина померла, залишивши Михайла удівцем з маленьким сином на руках.

6. Щоб вижити у Львові, він давав уроки гри на гітарі та інших інструментах, а також служив платним тенором у Львівській латинській кафедрі. Він працював басистом і регентом хору, а також викладав музичні лекції у вірменському костелі (монастирі) Бенедиктинок у Львові.

7. Згодом матеріальна скрута змусила чоловіка залишити Львів у 1845 році та повернутися до Перемишля, де він певний час працював у єпископській канцелярії.

8. Згодом композитор повернувся до навчання в семінарії. У 1850 році він отримав ієрейські свячення, а перед тим вдруге одружився з Катериною Барон. Відомо лише, що у другому шлюбі композитор та священник мав сина Михайла, але й друга дружина передчасно пішла з життя, залишивши чоловіка з двома дітьми.

9. Наприкінці 1856 року він став настоятелем церкви у селі Млини, де прожив решту свого життя. Священництво Михайла Вербицького було непростим, оскільки він служив на бідних парафіях. Відомо, що на його столі іноді не було нічого, крім яблука. Проте сучасники відзначають його постійний оптимізм та життєрадісність.

10. Цікаво, що спадщина Кобзаря завжди захоплювала отця Михайла. У часописі «Зоря» вірші Шевченка було опубліковано на одній сторінці з віршем Павла Чубинського, який не мав зазначеного автора. Думаючи, що пише музику на слова Шевченка, Вербицький поклав на музику вірш Чубинського «Ще не вмерла Україна». Вперше цей твір виконав сам автор на зібранні української громади в музейній залі Української семінарії у Перемишлі, але незабаром здобув широке визнання.

Тарас Григорович Шевченко

212 років від дня народження Тараса Шевченка

А ви знали що...

    Попелюшка — фольклорна казка про несправедливе пригноблення і тріумфальну нагороду. Найвідоміша вона за редакціями Шарля Перро, братів Грімм та інших західноєвропейських письменників. Це один з найпопулярніших фольклорних сюжетів, який має понад тисячу втілень у різних народів світу.

    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність.  Бібліотека радить прочитати цю казку, як дитям так і дорослим.

Туфлі Попелюшки могли бути з хутра

    Усі ми пам’ятаємо, що принц знайшов Попелюшку завдяки загубленому нею черевичку. Більшість із нас вважають, що взуття було зроблене з кришталю або скла. Але з XIX століття серед літераторів точаться справжні баталії з приводу того, які ж туфлі носила Попелюшка.

    Першим у матеріалі засумнівався Оноре де Бальзак і припустив, що скляні черевички з’явилися завдяки неточності перекладача. А насправді взуття було з хутра. У його версії є як захисники, так і противники. Єдиної думки літературна спільнота досі не дійшла.

А ви знали що...

    ДЖОН РОНАЛЬД РОЙЛ ТОЛКІН народився 3 січня 1892 року. Англійський письменник, поет, філолог, професор, класик світової літератури XX століття та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта, або Туди і Звідти», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».

    «Гобіт, або Туди і звідти» Джона Р. Р. Толкіна - це класика світової літератури, яка відкриває двері у чарівний світ Середзем'я, де звичайний гобіт несподівано стає героєм незабутньої пригоди. Головного героя, якого раптово вирвали з його затишного життя, разом із групою гномів та мудрим чарівником Гендальф, вирушає на небезпечний шлях, повний несподіванок і зустрічей з тролями, ельфами, драконами та іншими фантастичними створіннями.

У імені Гендальф є переклад

    Справжнім ім’ям чарівника було Олорін. Коли ж він прибув у Середзем’я, то став Гендальфом. Толкін узяв це слово з давньоскандинавської. Воно складається з 2 частин: gandr і alfr. А перекласти це ім’я можна як «ельф із посохом».

    Ця казкова історія, яка починалася як розповідь для дітей, з часом завоювала серця мільйонів читачів по всьому світу. Бібліотека радить прочитати ці чудові книжки.

Національний тиждень читання літератури для дітей (А ви знали що...)

    Національний тиждень читання літератури для дітей. Цьогорічною темою обрали «Тепло книжкової родини».

    Тепло книжкової родини — це історії, що об’єднують. Спільне читання — це спосіб говорити мовою серця: батьки й діти, бабусі й онуки, родини, що поруч і на відстані, — усі вони знову знаходять одне одного між сторінками улюблених книжок.

    Як думаєте, чому казка «Попелюшка» залишається популярною нині? Ми маємо кілька припущень! «Попелюшка» — не просто історія про кришталеві черевички та одну чарівну ніч. Це символ трансформації та перемоги доброти над злом. Казка показує важливість витримки та сили духу. Головна героїня переживає складні випробування, але завжди зберігає надію та позитивний погляд на світ. Унікальність цієї казки також полягає в її багатогранності. Різні версії історії відображають культурні особливості народів світу. «Попелюшка» надихнула талановитих людей на створення безлічі адаптацій у літературі, кіно та театрі, показуючи, що справжність та щирість ніколи не набриднуть!

  Бібліотека радить прочитати цю знайому з дитинства казку.

Туфлі Попелюшки могли бути з хутра

    Усі ми пам’ятаємо, що принц знайшов Попелюшку завдяки загубленому нею черевичку. Більшість із нас вважають, що взуття було зроблене з кришталю або скла. Але з XIX століття серед літераторів точаться справжні баталії з приводу того, які ж туфлі носила Попелюшка. Першим у матеріалі засумнівався Оноре де Бальзак і припустив, що скляні черевички з’явилися завдяки неточності перекладача. А насправді взуття було з хутра. У його версії є як захисники, так і противники. Єдиної думки літературна спільнота досі не дійшла.

А ви знали що...

    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Щоправда, зазвичай, читаючи чергову захоплюючу історію, ми не замислюємося про історію її створення і не помічаємо прихованих автором послань. А іноді й зовсім буває так, що згодом ми забуваємо оригінальний текст і ґрунтуємось на своїх спогадах чи екранізаціях.

    Бібліотека радить прочитати твори Алана Олександра Мілна, як дитям так і дорослим.

Вінні-Пух міг бути дівчинкою

    Ві́нні Пух — іграшковий ведмідь, персонаж творів Алана Олександра Мілна. Один з найвідоміших героїв дитячої літератури XX століття

    Книжкове ведмежа цілком могло б бути дівчинкою. Річ у тім, що його плюшевий прототип був названий сином автора твору Алана Мілна на честь ведмедиці Вінні (Вінніпег), яку хлопчик побачив у лондонському зоопарку. Щоправда, у статевій приналежності літературного героя сумніватися не доводиться: автор називає його «він».

А ви знали що...

Чарльз Діккенс

    Чарльз Діккенс – не лише культовий письменник, а й людина з вражаючою долею.

- У дитинстві він був змушений працювати на фабриці, бо його родина сиділа у в’язниці через несплату боргів батька. Поки його рідні перебували за ґратами, 12-річний Чарльз клеїв етикетки на пляшки.

- Пізніше він використав цей досвід у «Девіді Коперфілді», в якому, до речі, ініціали головного героя (D.C.) є дзеркальним відображенням ініціалів автора (C.D.). Але Чарльз так і не наважився написати повноцінну автобіографію – надто соромився свого минулого.

- Однак це не заважало йому бути відчайдушним жартівником: одного разу, намагаючись вразити свою майбутню дружину Кетрін, він стрибнув у вікно її будинку, вдягнувшись як моряк, виконав енергійний танець, потім вийшов і повернувся через двері, вже у звичайному одязі, не згадуючи про те, що сталося.

- Діккенс боявся поїздів після страшної аварії. Його викликали на допит, але він відмовився. Соромно було через пікантну обставину. Річ у тім, що в цей час він подорожував із коханкою. Можливо, через цю трагедію його останній роман «Таємниця Едвіна Друда» так і залишився незавершеним.

А ви знали що...

    Хороша книга допомагає не тільки скоротити час, а й занурює вас на кілька годин зовсім в іншу реальність. Щоправда, зазвичай, читаючи чергову захоплюючу історію, ми не замислюємося про історію її створення і не помічаємо прихованих автором послань. А іноді й зовсім буває так, що згодом ми забуваємо оригінальний текст і ґрунтуємось на своїх спогадах чи екранізаціях.

    Бібліотека радить прочитати п’єсу Вільяма Шекспіра «Отелло» як підліткам так і дорослим.

Ім’я Дездемона перекладається як «невезуча»

    Знаменита п’єса Вільяма Шекспіра «Отелло» була заснована на творі італійського автора Джиральді Чінтіо. Це один із найвідоміших і найпопулярніших його творів. Конфлікт між щирістю та лицемірством, відданістю та кар'єризмом, довірливістю та коварством, шляхетністю та жадібністю, втіленими в образах шекспірівських персонажів.

    У першоджерелі всі герої, крім Дездемони, були безіменними. А ім’я головної героїні в перекладі з грецької означало «невезуча». Можливо, воно відображало сприйняття бідної панянки її чоловіком.

НЕЗВИЧАЙНІ КНИГИ СВІТУ

А ви знали що...