До Дня Соборності України

 

    Зараз бібліотекар нашої філії працює волонтером у Центрі розвитку дитини м.Дніпро. До Дня Соборності України разом з вихованцями вона провела захід, присвячений цій події. Малята створили мапу єдності за допомогою своїх долоньок та утворили «живий» ланцюжок на знак єднання усіх українців. Дуже символічним є те, що діти стоять разом з дорослими, пліч-о-пліч, і тримають одне одного за руки, тим самим підкреслюючи, що ми єдиний організм і нас не розірвати.

До Дня Соборності України

 УКРАЇНА СОБОРНА

Як не любити Вкраїну? 

Степи, і ліси, і балки.

Зливається в серці єдину

Картину тієї краси.

Від західних гір до Донецьку

Прокладем залізні мости.

І славу єдину Вкраїнську,

Почуєм усюди й завжди.

Лунатимуть пісні веселі, 

Колядки оті чарівні,

Веснянки, русальні, стрілецькі,

Старі історичні пісні.

Єднаймося, браття Вкраїнці! 

Зимового стужого дня,

Весною в тонесенькій річці,

Спекотного літнього дня! 

Анастасія Ліс

Свято Водохреще або Богоявлення Господнього

Останній етап українських новорічних свят — це Водохреща 19 січня. Одне з найважливіших свят у церковному календарі. Воно наповнене цікавими традиціями та символами, більшість із яких стосуються води.

Вважається, що 19 січня — це день, коли Ісуса Хреста хрестили в річці Йордан. Тож, вода на Водохреща цілюща і її, освячену, зберігають вдома протягом року. Адже, вона символізує духовне очищення, початок нового життя. Віряни впевнені, що ця вода має цілющі властивості та оберігає від злого ока.

Водою вмиваються зранку та п’ють склянку, як тільки прокинуться. Її святять у церквах. Святять також озера й річки, джерела та, навіть, криниці. Ще, освяченою водою окроплюють усі кімнати в оселі та приміщення, де живуть тварини, щоби всі були здорові.

Щедрий вечір

 Щедрий вечір — свято Маланки і Василя, яке відмічають напередодні старого Нового року. На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м’ясні страви.

◊ З настанням сутінок починають ходити ватаги щедрувальників. Дівоча здебільшого щедрувала під вікнами, а парубки просилися до хати. Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю.

Спочатку виконувались щедрівки, які прославляють загальну щедрість і гостинність.

◊ Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять — тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться. Хлопці набирали в рукавички й кишені зерна жита, пшениці і починають засівати. Спочатку власну домівку, потім у родичів, знайомих і сусідів.

Господарі пригощають посівальників пирогами, горіхами, цукерками, платять дрібні гроші.

Отже, це наше рідне свято — незвідане, таємне, казкове незбагненне, неповторне, чарівне.

А, ще для всіх щедрівки. 

Щедрий вечір
Добрий вечір! Щедрий вечір!
Від старого до малечі —
Всіх йдемо ми привітати,
З Новим Роком засівати.
Повіншуємо всіх житом,
Щоб могли в достатку жити,
А іще зерном пшениці,
Щоб рум’яні паляниці
Й короваї на столі
Були в місті і в селі.
Ми вівсом всіх повіншуєм,
Хай же щастя заночує.
У господі, в кожній хаті,
Будьте радістю багаті,
Посмішками і здоров’ям,
Успіхами і везінням.
Миру й злагоди в родини

Різдво: десять найцікавіших фактів

 Різдво: десять найцікавіших фактів про світле свято

1.Кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди. З часом старі традиції змінювалися, але головні з них і до сьогодні збереглися. 

2.Коляда — це назва дохристиянського свята (в ніч на 25 грудня), старе слов’янське свято на честь оберту Сонця на весну. Наші пращури у цей день співали пісні про Сонце, Місяць і зорі, вшановували кожен з 12 місяців у році.В наші дні Коляда змінила свій мотив на християнський — тепер це назва різдвяно-величальної пісні. На Різдво в Україні колядники із великою зіркою ходять від хати до хати і співають колядки. 

3. Наші предки вірили, що у Святвечір дідух (різдвяна прикраса з соломи) набуває магічної сили. На підлогу у хаті кидали сіно, горіхи та солодощі. Під скатертиною належало розкласти обереги: часник — «щоб не приступала до хати нечиста сила», зерно — «щоб був добрий урожай», а також гроші — «щоб добробут в оселi тримався».

За давнім звичаєм, на стіл клали зайву тарілку з ложкою, (за повір’ям напередодні Різдва на сімейну трапезу до оселі злітаються душі померлих родичів). У гості в цей вечір не ходили, але, якщо в хату просився подорожній, його приймали з особливою теплотою.    

4.Відзначається ввечері напередодні Різдва Христового (за Юліанським календарем — 24 грудня, за Григоріанським календарем — 6 січня). Вечеряти сідали, як тільки на небі з’являлася перша зірка, а а впродовж дня намагалися нічого не їсти.

5. Крім куті, в Святий вечір подавали ще 11 пісних страв. М’ясних і молочних продуктів у меню не було, адже ще тривав піст. Пекли пиріжки – з капустою, грибами, квасолею, маком. Також ліпили вареники з вишнями, яблуками, сливами, грушами. Обов’язково ставили на стіл глиняний глечик з узваром – компотом із сухофруктів.

6. До куті було особливе ставлення, адже зерно в ритуальній страві символізує воскресіння з небуття, мак – достаток, а горіхи з родзинками – довголіття і процвітання.

7. Насправді прикрашання ялинки — це не Новорічна традиція, а Різдвяна. У християнській релігії ялинку називали деревом Ісуса. Ялинкова куля – насправді стилізоване райське яблуко. Раніше ялинки прикрашали яблучками, подібно до райського дерева.

Потім до яблук почали додавати пряники та печиво, але гілки не витримували такої ваги, тому з часом, замість яблук з’явилися скляні прикраси.

8. Вифлеємська зірка за однією із гіпотез, це була комета (інакше, як вона могла йти небом й вести за собою волхвів?). За іншою гіпотезою, у день народження Христа Меркурій підійшов ближче до Землі і відбив від себе світло одразу кількох інших планет, які вишикувалися в небі якось по-особливому – і Меркурій «засяяв» яскравіше.

9.Три східних царі (волхви) Валтасар, Гаспар і Мельхіор, які прийшли до Ісуса насправді були вченими-астрономами. Відомі й цінні подарунки, що вони принесли маленькому Ісусику: золото, ладан і смирну. Ці дари зберігаються і до сьогодні на святій горі Афон в монастирі святого Павла.

10. Перший вертеп з живими свійськими тваринами влаштував святий Франциск Асизький у 1224 році.