Селфі

 Фото, 1839 рік

    Роберт Корнеліус зробив це фото на вулиці перед магазином, яким володіла його родина. 

    Фотографія стала відома як перший автопортрет, або як сьогодні кажуть «Селфі»

Сурікати

Сонячні ангели

    У світі природи не все так однозначно.Якщо ти маленький, це не означає, що тебе хтось зможе образити. У світі живої природи іноді кількість переважиє якість. Сурикати - яскраве підтвердження цих слів.

    Сурікати — представники хижих ссавців сімейства мангустових.

    Сурікати невеличкі, мають дуже кумедний вигляд, але насправді вони хитрі, спритні, розумні і навіть жорстокі хижаки! 

Сурикат — тварина надзвичайно швидка та моторна. Тому, навіть якщо з якоїсь причини він зіткнеться з левом один на один, то в останнього все одно буде не надто багато шансів зловити нашого героя — у спритності він дасть фору багатьом, включаючи змій. 

    Тварини сурікати живуть колоніями. На чолі кожного клану у сурікатів стоїть домінуюча самка і самець. У сімействі панує матріархат, і самка може перевершувати за розмірами самця.

    У групах у сурікатів іноді буває до 50 особин.

    Між сімейними кланами за території часто трапляються сутички. Такі протистояння нерідко закінчуються летальним результатом для членів ворогуючих сімей.

    У самок може бути до 7 дитинчат в одному посліді.

    Самка може годувати чужих дитинчат молоком, навіть якщо ніколи не народжувала.

    Сурікати риють ями глибиною до 1,5 метра. Ями вони використовують як житло або як укриття від хижаків.

   

    Сурікати мають більше 30 варіантів крику, кожен з яких має своє значення. 

    Сурікати здатні побачити хижака на відстані 1 кілометра.

    Їдять сурікати в основному комах. Улюблений делікатес – скорпіони. Отрута скорпіона для суріката хоч і небезпечний, але не смертельний. А до більшості отрут африканських змій у них імунітет.

    Сім'я сурикатів має певний груповий запах. Це результат того, що звірята мітять один одного.

    Новонароджені „дорослішають" за одну ніч: вчора їх іще годувала мати, але вранці про власне харчування вони вже мусять подбати самі.

Діючи разом, групою, сурикати здатні здолати більшу, ніж вони самі, тварину.

Цитата дня

 

9 серпня - День книголюбів

 «Читання книги – це ніби розмова з найкращими людьми минулих століть» 

Декарт

Люди щодня мають справу з книгами. В останній час це більше електронні книги. 

Але й прихильників традиційних, паперових книжок, немало.

Щорічно 9 серпня у світі відзначають день книголюбів. Свято зародилось у США та дуже швидко набуло статусу всесвітнього. 

Свято відзначають письменники, поети, літератори, видавці, друкарні, книжкові магазини, всі ті, без кого книга не існувала би! Та звичайно ж, читачі – ті люди, для яких книга і пишеться.  

Книга - це велика таємниця, яку можна збагнули, лише прочитавши її.

У книзі кожен знайде свій сенс. Книга - це інвестування у свій розвиток, це дозвілля, це цікавий світ фантазій та образів.

 «Якщо шукаєш в книгах мудрості уважно, то знайдеш велику користь для душі своєї» 

Нестор Літописець

Запрошення до подорожі

І знову у мандри запрошують книги...

В далекі часи, в дивовижні країни.

Відкриються вам таємниці великі,

Знайдете ви справді безцінні перлини.

Нехай не минає вас байка чи казка,

Хай міфи і вірші у душу вам линуть.

Та тільки уважно читайте, будь -  ласка,

Тоді лиш почуєте слово нетлінне.

І мудрі поради, і жарти дотепні,

Й думки, що летять крізь кордони і мури.

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує нам література!

Відзначити цей день можна по-різному:

• почитати книгу, про яку ви вже давно мріяли, у спеціальному для цього спокійному місці, де ви зможете забути про повсякденні проблеми
• відвідати бібліотеку та взяти там невідому книгу, яка може стати для вас справжнім сюрпризом
• сходити до книгарні та придбати книгу собі або близькій людині
• відвідати виставку чи ярмарок-розпродаж, які щороку влаштовують книжкові магазини та видавництва
• якщо є діти, можна влаштувати сімейне читання казок

Із книгою і словом подружися,

Хай буде книга – твій насущний хліб.

Тож зачерпни із неї і напийся

Снаги, що в серці залишає слід.

Побільше, друзі, книг читайте –

Це найсолодша серед зваб.

А ще, крім того, пам’ятайте,

Що дружба – найцінніший скарб.

Читайте книги, юні друзі:

Учіться мріяти й творить,

І будуть невмирущі музи

Про вас з любов’ю говорить.

Хай книга щира і нова

Нам буде як життєва спрага.

Вірш тижня

 Михайло Петренко

Слов'янськ

Гра "Літературні котики" (до Всесвітнього Дня кішки)

8 серпня відзначається Всесвітній День кішки. Засновником виступає Міжнародний фонд захисту тварин.

Проходьте цікаву вікторину, яку ми зробили для вас. Перевіряйте та розвивайте свої знання.

Літературні котики

100500 ЧОМУ

 

Найдавніша книга

Найдавнішою книгою на Землі вважається так званий папірус Присса. Він був створений орієнтовно за 2 тисячі років до нашої ери. Ця книга була знайдена в одній із пірамід міста Фіви. Цікаво, що тема папірусу Присса вельми актуальна й сьогодні. Це так званий конфлікт поколінь. Автор найдавнішої книги скаржиться на те, що молодь невихована, лінива й порочна. Як бачимо, за чотири тисячоліття нічого не змінилося. Зараз папірус зберігається у паризькій Національній бібліотеці.

Найважча книга

Найважчою у світі книгою вважається географічний атлас, що зберігається в Британському музеї, у Лондоні. Атлас має висоту понад один метр і важить 320 кілограмів. 

Квітка "Гострий меч"

Гладіолус - символ міцної дружби.

    Гладіолус - квітка-символ міцної дружби, благородства і вірності.

    Квітка була названа древніми римлянами і означає «гострий меч». У Стародавньому Римі була легенда про те, що гладіолуси виросли з рукояток уткнутих в землю мечів двох гладіаторів, здивувавши всіх присутніх чарівним цвітінням. Ці мужні гладіатори були друзями, і вони відмовилися битися один з одним. Зречення волі на честь дружби - цей подвиг залишився в історії людства на тисячоліття. З тих пір гладіолус в першу чергу символізує справжню вірну дружбу, а вже потім благородність, силу духу і перемогу.

    Стародавні римляни цінували і цибулини гладіолуса. Воїни вірили, що, повісивши на груди цибулину цієї чудової квітки, вони захистять себе від загибелі і здобудуть перемогу над ворогами. У південно-африканських легендах гладіолус часто виступає, як символ з'єднання закоханих сердець і справедливості. Також існує легенда про молоду красуню, яка вразила богів своєю сміливістю, і вони дарували їй життя, перетворивши меч, яким дівчину повинні були обезголовити, в прекрасний гладіолус.

    Південно-африканські види гладіолуса були завезені в Європу в XVIII столітті. Поступово квіти почали вирощувати в парках і садах. Також гладіолуси використовують в якості лікарських рослин.

    Цікавим є той факт, що приблизно 300 років до н.е. гладіолус вважався бур'яном на посівах зернових культур. Але з його цибулин, змішаних з борошном випікали коржі.

ГЛАДІОЛУС

Гладіолус – чар казковий,

Гордо-пишний принц квітковий.

Серед клумби взріст підвівся,

Буйним цвітом загордився.

Мій улюбленець городній,

Кожний рік ти самий модний.

Милості собі не просиш,

Гордо цвіт розкішний носиш.

Царственна твоя осанка,

Кожна квітка – твоя бранка.

На красу дивилися

До землі вклонилися.

Визнає тебе Нарцис,

Хоч з досади трохи скис.

Визнали тебе піони,

Посміхнувшись у бутони.

Наш красунчик, Гладіолус,

Віддаєм за тебе голос.

За таку красу чудову

Принцем будеш знову й знову.

Кумедне слоненятко

 Слони не вміють керувати своїм хоботом, доки їм не виповниться рік.

Подивіться на цього малюка!

Жива природа неймовірна!

Квіти сонця

Золота квітка соняшник.

Квітка сонця. Саме так з латинської перекладається назва улюбленої квітки наших полів – соняшника.

Соняшник

І де він взявся на одній нозі,

Ще й вишкірястий, з головою-ситом?..

Колись ховався в сивій дерезі,

Ач, виріс — чепуриться оксамитом!..

Чи мо` насіння випало з руки,

Чи пташка з дзьоба зерня загубила?..

Високий — не потрібні каблуки,

Хіба що, як в лелеки, пишні крила.

Щоб міг злетіти легко в небеса…

В обійми сонцю впасти блискавично.

Та не відпустить ніженьку земля,

Бо ж у домівц затишно і звично…

автор Ганна Коназюк

    Легенда каже, що боги подарували людям соняшник, щоб тепло і світло ніколи не покидало їх. 

    Європейцям, цю рослину привезли іспанці лише у 1500 році. А от у Північній Америці соняшник вирощували ще у 3000 році до н. е. Індіанські племена вже тоді сіяли «сонячне зерно», вживаючи соняшник як їжу і як ліки. 

     Ця рослина так полюбилася українцям, що не віриться в те, що вона - прибулець з далеких країв. 

В Україні соняшник з’явився у середині XVIII століття. Спочатку соняшник вирощували, як декоративну рослину з гарним суцвіттям. Тепер із соняшника виробляють олію, макуха - поживний корм для худоби і приманка для риби, насіння соняшника – споживають люди, халва – солодощі. Стебло використовують для виготовлення паперу, силосу. 

Осінь у соняшниках

Соняшники край дороги

Тепле літечко вітали,

Ввись до сонця золотого

Жовті личка повертали.

В тихім вітрі колихались,

Рахували дні пригожі,

Ніжно сонцю усміхались

Квіти, так на сонце схожі.

Сонце сяяло велично,

Духмяніли п‘янко трави,

І здавалося, що вічно

Будуть літні дні ласкаві.

Та прогнала осінь літо,

Рвались в бій вітрів навали,

Квітам сонячним сердито

Пелюстки всі обірвали.

А вони сумної днини

Вниз голівки нахиляли,

Від негоди насінини

В теплих кошиках ховали.

Буре листя шелестіло,

В дощ згадавши сонця ласку,

Насінинкам шепотіло

Променисту літню казку.

автор Т. Чорновіл

    В українських домівках вишивали соняшники, малювали їх, прикрашали ними паркани. Соняшник – це не тільки символ Сонця, сяйва і краси, це знак процвітання. Соняшник – неодмінна прикмета сільських городів. 

    Соняшник давно став символом української землі. Люди вірили в його магічні властивості й навіть називали квіткою одкровення. Вважалося, якщо на ніч під подушку покласти квітку соняшника, то можна побачити пророче ведіння. За народним повір’ям соняшник вміє розряджати негативну енергію, тому його було прийнято саджати біля будинку. 

     Люди здавна вірили у добру силу цієї рослини і у її магічні властивості, здатні відганяти нечисту енергію. 

     Та соняшник виступає не тільки знаком сяйва і краси – він є символом процвітання України, одним з образів Батьківщини: «Як квітка тягнеться до Сонця, так і людина думками до рідної Вітчизни», «Сонце для соняшника – єдиний орієнтир, так і для людини Батьківщини – єдина, дана Богом цінність». 

    

     Соняшник проникає корінням глибоко в землю. Іноді їх глибина може досягати до 30 метрів. Через це буває досить важко витягти дорослий паросток без його пошкодження.

    З стебла виростають довгі плоскі листя, довжина яких може досягати 50 см. Вони покриті тонкими білими волосками, що служать захистом від сильного теплового впливу.

     Соняшник походить із степової зони Північної Америки. До Європи рослину завезли іспанці близько 1500 року, а в Україну — за часів гетьмана Розумовського понад 250 років тому, разом з пірамідальною тополею як декоративні рослини.

     Наукова назва соняшнику Helianthus annuus - з латинського квітка сонця. З наукової точки зору насіння насправді не є насінням, вони належать до класу сім'янок - їстівні плоди квітів у вигляді насіння, де плід всередині не прилипає до зовнішнього покриття.

     Україна – лідер з виробництва соняшнику та найбільший експортер соняшникової олії у світі (5,6 млн. тон = 57% всього експорту). 

     Корзинка соняшнику складається до 2000 мініатюрних квітів, які перетворюються на насіння після запилення. Рід соняшнику Helianthus L. об'єднує понад 50 видів, більшість яких багаторічні. 

     Соняшник завжди повертається убік сонця, це явище називається «геліотропізм». Навіть у хмарну погоду капелюшок соняшнику показує, де перебуває зараз сонце відносно горизонту.

    Найвищий соняшник в світі виростили в Німеччині в 2009 році, його висота сягала 8,03 метри. В Україні зафіксовано найбільший соняшник висотою 4 метри 17 см, що був вирощений у 2011 році в с. Плесецьке Васильківського району Київської області.

     Соняшник - цінний медонос. Медопродуктивність 1 га соняшнику становить 47—75 кг. Під час цвітіння культури приріст в показниках контрольного вулика може становити 3—5 кг за день.

 

    Винайшов соняшникову олію звичайний кріпак Дмитро Бокарьов, який раніше практикував створення масел з інших рослин і продуктів.

   

    Соняшник дуже виснажує ґрунти. Щоб відновитися, земля після нього повинна відпочивати не менше 7 років. 

    Найбільший в Україні кошик соняшника діаметром 47 сантиметрів виростив волинянин Василь Абрамович на своєму городі в селі Люб’язь у 1995 році. 

    Астероїд 19019 Санфлауер названий на честь соняшника (англ. Sunflower — соняшник).

Соняшник. Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

    Як на світі нас ще не було, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Вдень вони жили на землі, а ввечері йшли спочивати на небо. Якось веселилися вони в гаю, як стало сонце сідати, почали збиратися додому. Коли дочки були вже далеко від гаю, то найменша згадала, що забула свій віночок і вернулася, та його там уже не було. 

    Побачила вона недалеко під березою гарного парубка зі своїм віночком. Він обійняв дочку сонця і забалакав до неї солодкими словами. Цілував її, обіцяв кохати все життя так, що їй буде з ним краще ніж у батька-сонця. Дівчина погодилася жити на землі, де співає соловейко, цвіте черемха, є кохання. Сонце кликало дочку додому, сердилося, казало, що на землі їй буде тяжко жити. Але дівчина зосталась з коханим.

    Почалося для неї земне буденне життя. Чоловік більше робив, ніж говорив своїй гарній дружині ніжні слова, а бувало що зовсім забував про неї. Вона казала, що мало бачить його, сумує за ним, що він, мабуть, розлюбив її. А він відповідав, що земні люди люблять інакше, бо бачать щастя в любові, котра єднається з радістю у праці.

    Красуня ще більше засумувала за батьком, за зірками-сестричками. Забула про свою гордість і попросилася знову до батькового царства. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла в землю, воно тільки скропило її своїми слізьми. Від того красуня стала квіткою, що тужила весь час за батьківщиною, завжди повертаючи голівку до сонця. Назвали її соняшником.

    За іншою легендою, з Дніпра викинуло на берег русалку, яка, здивована яскравим світлом, немов зачарована, спостерігала за золотою кулею на небі. І не помітила, як почала змінюватися – її хвіст глибоко занурився у пісок, а луска почала перетворюватися на листя. Так вона і стала соняшником.

Соняшниковий мед

Він диво-сонце увібрав у квіти,

Заздалегідь поділені на соти,

Аби нектаром тепло-ніжний вітер

Манив бджілок на золоті висоти.

Котрі блакитне небо освятили,

Щоб наостанок урожай плекати.

Тут кожен щит знайомий зі світилом,

За ним пильнує, мов живий локатор.

Природи найтаємнішу загадку

Не осягнути розумом ніколи – 

Як з ниви не вертаються без взятку

У позолоті трудівниці-бджоли,

Що гулом у принишклому світанні

Розпочинають свій обліт квітковий.

Тим найцінніший мед соняшниковий,

Що найсолодші в літа дні останні.

Олександр Тараненко 

 Нам слід повчитися у мудрої природи!

    Щодня молоді квіти соняшника слідуюють за Сонцем від сходу на захід, повертаючись за ним на 180 градусів. Соняшники повільно рухаються і вночі: після того, як сонце сідає, вони повільно повертають своє обличчя назад на схід в очікуванні світанку.

    Навіть, коли йде дощ соняшники не дивляться униз. Вони дивляться один на одного! У дощову та хмарну погоду соняшники дивляться один на одного і дарують один одному тепло та світло.