Поезія фронтових доріг (до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

    «Степом, степом» — українська пісня-реквієм за загиблими в Другій світовій війні, написана в 1966 році. Її автори — поет Микола Негода та композитор Анатолій Пашкевич.

    «Степом, степом…» – нині цих двох слів достатньо, аби уявити вкритий димом простір… За всієї скорботи пісня сприймається як життєствердний гімн, за всієї величавості – як особиста печаль…(Дмитро Павличко)

    Зараз ця пісня набула нових сенсів після російського вторгнення, коли знову в степах півдня й сходу України наші солдати знищують окупантів, ревуть гармати та затягує димом села…

Степом, степом йшли у бій солдати.

Степом, степом - обрій затягло.

Мати, мати стала коло хати,

А навкруг в диму село.

Степом, степом розгулись гармати,

Степом, степом - клекiт нароста...

Степом, степом падають солдати,

А навкруг шумлять жита.

Степом, степом поросли берізки,

Степом, степом сонце розлилось...

Степом, степом - встали обеліски,

А навкруг розлив колось.

Степом, степом - людям жито жати,

Степом, степом даль махне крилом...

Мати, мати жде свого солдата,

А солдат спить вічним сном!