Я хочу додому...

 

Я хочу додому...

Так хочу до хати...

Туди, де жили мої батько і мати...

Я хочу до двору... Я хочу до тину...

Я хочу, неначе курець нікотину.

... Я хочу...

Хотіння таке це велике...

Нестерпне, дурне, некероване, дике...

Йому непідвладні логічні закони...

Молюся до Бога, цілую ікони.

... Я хочу додому...

Туди, де родилась...

Мені моя хата щоніченьки снилась...

Я хочу додому, я рвуся душею...

Від неї пішла не прощаючись з нею.

... Пішла...

Не сказала прощального слова...

Піти не прощаючись, я не готова...

Так тягне до хати мене пуповина...

Бо я тії хати і досі дитина.

Галина Момот (23.01.2024.)