Свято Івана Купала

ОБРЯД КУПАЛА

 

    У середині літа українці щороку відзначають давнє слов'янське свято із самобутніми традиціями – Івана Купала. Багато людей відзначають свято так само, як це робили наші пращури - купаються у водоймах, розпалюють великі вогнища та плетуть вінки.

Наше Купайло, де ти зимувало?

Зимувало в лісі на орісі,

А тепер буду в стрісі.

Ми тебе, Купайло, скупаємо,

На другоє літо заховаємо.

    Ніч на Івана Купала - магічна. Спочатку це свято відзначалося в день літнього сонцестояння 21 червня. Ця ніч була найкоротшою ніччю року. Але з переходом на григоріанський календар його стали святкувати 7 липня.

    Язичники в цей день вшановували бога сонця - Ярила, з приходом християнства в цей день стали почитати Іоанна Предтечу. 

     Також це свято пов’язують зі справжнім буянням природи, яка якраз розквітала на повну силу.

    Дата святкування незмінна - 7 липня, відзначати торжество починають вже ввечері 6 числа. Вважається, що ніч на Івана Купала чарівна, і тому є пояснення.

Наше купайла з верби, з верби,

А ти, Іване, прийди, прийди.

А як не прийдеш доріжкою,

То привеземо теліжкою.

    Перші писемні згадки про свято Купала в Україні є у Волинському (1262 рік) і Густинському (приблизно 1620 рік) літописах, “Синопсисі” (1674 рік). 

     Завдяки народному обряду з’явилися такі мистецькі шедеври, як опера С. Писаревського “Купала на Івана”; фольклористична праця Л. Українки “Купала на Волині”; оповідання М. Гоголя “Ніч проти Івана Купала”; кінофільм Ю. Іллєнка “Вечір на Івана Купала”; фольк-опера Є. Станковича “Коли цвіте папороть”. 

    Остання 40 років була під забороною і лише у 2017 році на сцені Львівської опери відбулася її світова прем’єра.

    Обрядове багаття на свято Івана Купала пов’язане із культом сонця, тому й місце для нього обирали на пагорбах, щоб підняти полум’я якомога вище. Також котили з гір палаючі колеса, обмотані соломою. Для багаття збирали увесь непотріб: солому, старі речі, колеса. З усім цим мала згоріти “нечиста сила”. Кожен з присутніх мав принести щось у вогнище, інакше буде битий: “Хто прийде без поліна, той піде без коліна”. Розпалювала купальське багаття, як правило, жінка чи дівчина, бо наділена функцією дітонародження, а вогонь мав запліднюючу силу. Тому, щоб мати змогу продовжити рід, усі дівчата і молоді жінки мали обов’язково бути на святі. Найважливіший ритуал у цей день – “очищення” вогнем. Люди цілу ніч не спали, водили хороводи навколо вогню. Парубки й дівчата, взявшись за руки, стрибали через вогонь. Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від хвороб. Могли в багатті спалити сорочку хворої дитини, щоб вона швидше одужала. Спалювали у вогні “гілку-купайло” як жертвоприношення головному богу – сонцю.

    В цей день купання було ритуальним, бо вода також мала силу “очищення” та “оздоровлення”. Побутували вірування і в цілющі властивості купальської роси, у ній качалися, нею умивалися. На воду дівчата пускали вінки, ворожачи на долю. Потім дівчата й самі роздягалися і купалися, щоб “очиститись”. 

    Це був особливий день для вшанування рослин. Головною купальською травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої у ліс в ніч на Купала йшли шукати найсміливіші. Той, хто її знайде, буде здоровим і багатим. Містична квітка обіцяє щасливчику удачу і небачені чарівні здібності. Наприклад, бачити скарби крізь землю, обертатися на невидимку, керувати водою або розуміти мову птахів і звірів. В ту ж ніч свій урожай збирали травниці та знахарки. Робити це потрібно було потайки, вночі і без натільного хреста.Існував також звичай на Купала збирати лікарські рослини; прикрашати оселі зіллям, папороттю, лопухами; виготовляти “купайло”/”гільце” – святкове деревце (найчастіше з верби). За значенням воно схоже до весільного “гільця”/”вільця”, бо в давнину саме Купало знаменувало початок шлюбного сезону. 

Є легенда, що в цю ніч грали весілля Купала та Марени як символ поєднання двох стихій – води і вогню, чоловічого і жіночого начал. “Гільце-купайло” дівчата прикрашали букетиками польових і городніх квітів, ягодами, цукерками, бубликами, різнокольоровими стрічками, зверху кріпили вінок із барвінку, іноді – “квітку” з кропиви й будяків, щоб потім хлопцям було важко його ламати. Робили з верби також фігури “іванів” та “марен”, які ввечері несли топити чи спалювати – так приносили жертву богу сонця та богу води, щоб був багатий урожай. І сьогодні гілки розламаного “купайла” господині розкладають по городу для гарного урожаю.

    З давніх-давен відомо, що вінок є символом вічного коловороту життя та своєрідним оберегом. Традиції плетіння українського вінка сягають глибокої давнини. Яким би не був привід створення цього барвистого оберегу, його завжди виплітали з особливою дбайливістю і трепетом, адже в основі українського вінка — любов до природи, шана до рідної землі.

 

    У ніч на Івана Купала дівчата часто проводили ритуали, щоб дізнатися дату весілля або свою долю. Також в цей день проводять ворожіння на бажання і здоров’я. Наприклад, після заходу сонця в таз з водою кидали камінець і загадували бажання. Якщо кількість кіл парна – значить, воно збудеться. Вважалося, що в який бік попливе вінок по річці – звідти дівчині чекати нареченого. А ворожіння на папороті допомагало вибрати претендента. На кілька гілочок загадували кілька залицяльників. Після цього гілочки опускали на дно, і яка спливе першою – того і вибирати.

Ворожіння на подорожнику. Дівчина повинна зірвати лист подорожника біля дороги і покласти під подушку в ніч на 7 липня. Потім потрібно сказати: “Попутник-трипутник, ти живеш при дорозі, бачиш як старого, так малого, покажи мені мого судженого”. Тоді уві сні їй присниться наречений.

12 трав. Перед сном дівчина збирає трави і не дивлячись кладе їх під подушку. Вранці їх слід розглянути. Якщо знайдеться 12 і більше різних трав – скоро весілля.

Ворожіння на вінку. Незаміжні дівчата пускають плисти вінок по озеру або річці. Чий вінок далі всіх відпливе – та перша вийде заміж.

Ворожіння на багатті. Якщо водойми немає, вінки можна кинути в багаття. У якої дівчини вінок швидше догорить, та й вийде заміж першою.

Змова на гроші. Перед сном в скляний посуд з джерельною водою або росою потрібно кинути монети з великим номіналом. Вранці їх потрібно вийняти і заховати в будинку, щоб завжди гроші водилися.

Ворожіння по клену на бажання. Потрібно загадати бажання і навмання зірвати з клена листок. Якщо кількість гострих кутів на листку парна – бажання збудеться.

    За повір'ям, на Івана Купала прокидається нечиста сила — змії, відьми, русалки, водяні, перевертні. Тому в ніч на 7 липня не можна спати.

    Також вважається, що в свято не можна нічого віддавати, продавати і позичати, інакше сім'я може збідніти.

    Дівчата плели величезні вінки з диких трав і квітів, а вночі запускали їх із запаленою свічкою по річці та пророкували долю. Традиційно використовувалися тонкі гілки берези та дуба, папороть та барвінок, базилік та ожина, герань та троянда. Всього в вінку мало бути більше дванадцяти видів трав, і випадкових серед них не було, адже кожна символізує щось своє. А сам вінок – безперервне кільце, яке пророкує майбутнє.

    

    Не забували слов’янські предки і про практичну сторону питання. На Івана Купала захищали пасовища освяченою вербою, охороняли надої і урожай за допомогою кропиви, захищалися від нечисті голками та вуглинками з купальського вогнища.

    Купальські дійства відобразилися у прислів’ях та приказках: «Зелене Купало з літа упало», «Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе як пана».

    Цікавим фактом є також те, що купальське вогнище розпалювали «живим полум'ям», яке добували тертям. Багаття розпалювали після заходу сонця і дивились, щоб воно не згасло до світанку.

    

    До купальського багаття були зобов'язані прийти всі жінки, а тих, які цього не робили могли звинуватити у відьмацтві.

     Вважалось, що залишки купальського багаття мали магічну силу і могли покращити врожай та вберегти від злих сил. Вугілля та попіл зі святкового вогнища закопували в полі, а також приносили додому та в печі розводили нове багаття.

    Вважалось що на Івана Купала навіть кропива отримує магічну силу. На Полтавщині перед купанням в річці її кидали у воду, щоб захиститись від русалок.

1

    Люди всіляко захищалися від нечисті, зокрема розвішували в домівці та біля неї кропиву, любисток, полин, вербу та іншу зелень. Також розвішували дзеркала та навіть…подерті чоловічі штани.

Ой на Івана та й на Купала

Дівчина долі віночок сплітала.

З трав шовковистих, з гарного цвіту

Та й опускала, щоб плив він по світу.

Йшла по стежині, що поміж травою,

Щоб відпустити вінок за водою.

Кликала долю і річку просила,

Зірочку-свічку в вінку засвітила

Та й опустила на чистії води,

В плавання вільне і без перешкоди.

Хай йому гарно і вільно пливеться,

Хай до дівчини коханням вернеться.

Хлопець віночок із річки дістане

Той, що для дівчини долею стане.

Візьме віночок, пригорне до серця

Й принцом казковим нараз обернеться…

Серденьком щирим кохання відчує —

Долю чудову віночок дарує.

Ой на Купала — ніч чарівничка,

В кожнім віночку, як зірочка свічка

Й небо з зірками яскраве, привітне.

В темному лісі десь папороть квітне,

Вогником ніжним таємно палає…

Щось дивовижне це святечко має.

Щедро Земля травам силу дарує,

Долю хорошу всім людям віщує.

Ой на Івана та й на Купала

Дівчина диво чарівне чекала —

Щось надзвичайне, таємне, казкове,

Добре і світле, приємне й чудове…

Надія Красоткіна