Ернест Міллер ХЕМІНГУЕЙ

 Ернест ХЕМІНГУЕЙ (1899–1961)

«Усі хороші книжки мають одну спільну рису - вони є правдивішими за реальність, і, перегорнувши останню сторінку такої книжки, ви відчуєте, що описані в ній події відбувалися насправді, відбувалися саме з вами. І тоді щастя й горе, добро і зло, радість і сум, їжа, вино, люди, погода - все, що ви прочитали, залишиться частиною вашого минулого. Якщо ви можете це дати читачеві - ви справжній письменник».

                                            Е. Хемінгуей

• Народився майбутній письменник 21 липня 1899 року, у передмісті Чикаго, США

Батьки Ернеста Хемінгуея були забезпеченими людьми, що жили в 7-кімнатному приватному будинку в престижному районі. Батько його був лікарем, а мати оперною співачкою.

• Батько Хемінгуея був лікарем і з ранніх років намагався навчити сина любити природу. Ернест вперше відправився з батьком на риболовлю в трирічному віці, а до 8 років він знав назви всіх тварин і рослин, які можна було зустріти в США.
• 
  
  
• 
  
• 
  
• Мати Ернеста, Грейс, була досить впертою, причому, часом в дивних речах. Вона дуже хотіла другу дочку, але народився хлопчик. Поки Ернесту не виповнилося чотири роки, він носив сукню і довге волосся. Пізніше мати вирішила зробити з сина музиканта, і змушувала його грати на контрабасі, для чого навіть забрала його на рік зі школи. Нічого хорошого з материнських планів не вийшло – сам Хемінгуей визнав, що грав на цьому інструменті гірше за всіх на світі.

• Мати Хемінгуея хотіла для сина іншого майбутнього – вона рік не відпускала Ернеста в школу, щоб він присвятив себе співу в хорі і щоденних занять на віолончелі, хоча таланту до музики у дитини не було.

• Під час навчання Хемінгуей опублікував в шкільному журналі кілька оповідань, а потім почав писати репортажі про спортивні змагання та сатиричні замітки про будні багатого передмістя, де він жив. Уже тоді Ернест твердо вирішив пов’язати своє життя з літературою.

• Після закінчення школи Хемінгуей відмовився вступати до інституту і поїхав в інше місто, де найнявся в місцеву газету. Молодий репортер висвітлював пожежі, вбивства, пограбування і будь-які інші події, набираючись життєвих вражень і письменницького досвіду.

• Хемінгуей наполегливо намагався потрапити на війну, але його не брали в армію через проблеми із зором. Майбутній письменник все ж домігся свого, влаштувавшись шофером в машину Червоного хреста.

• Після приїзду в Мілан Хемінгуея разом з іншими добровольцями направили на розбір завалів зруйнованого заводу з виробництва боєприпасів. Цей епізод пізніше ліг в основу роману «Прощавай, зброє!».

• У 19 років Хемінгуей потрапив під обстріл, рятуючи пораненого солдата. На тілі юнака було понад дві сотні ран, з яких хірурги дістали 26 осколків снарядів, але майбутній письменник вижив. Коліно Хемінгуея було знищено кулею, тому письменнику поставили протез з алюмінію.
• 
  
• Хемінгуей повернувся в Штати героєм, оскільки він став першим американцем, пораненим в боях на італійській території. Сам Ернест вважав, що зробив дурість, відправившись на війну.
• 
  
• У паризькій книжковій крамниці Хемінгуей познайомився з ірландським письменником Джеймсом Джойсом. Коли його роман «Улісс» заборонили в США, Хемінгуей допоміг налагодити підпільну перевезення книг в Штати.
• 
  
• У 31 рік Хемінгуей потрапив в автокатастрофу – письменник майже пів року відновлювався від отриманих травм і переломів. Він більше не міг писати свої твори за допомогою олівця, як робив звичайно, і почав використовувати друкарську машинку.
• 
  

• Улюбленими коктейлями Ернеста Хемінгуея були мохіто та дайкірі.

У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, успадкували шестипалість і на теперішній час є однією з цікавинок будинку-музею письменника на Кі-Весті ("коти Хемінгуея").

Саме Ернест Хемінгуей популяризував термін «втрачене покоління», що виник у період між двома світовими війнами, хоч він і не сам його придумав. Його творчість теж відносять до творчості втраченого покоління, поряд із такими письменниками як Еріх Марія Ремарк, Томас Вулф, Езра Паунд та інші.

1953 року Ернест Хемінгуей отримав за повість «Старий і море» Пулітцерівську премію. Ця робота також вплинула на присудження письменнику Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.

 Після виходу повісті «Старий і море» особливо хитрі кубинські рибалки обманювали довірливих туристів, представляючись тим самим старцем із повісті. Деякі самозванці розповідали навіть, що ідею книжки Хемінгуею підказали саме вони, а жадібний автор із ними не поділився.

 Одним із найвідоміших його романів є «По кому подзвін». Ця книга розповідає про громадянську війну в Іспанії, і вона в чомусь навіть автобіографічна — Ернест Хемінгуей особисто був свідком багатьох подій, що описуються в романі, борючись на боці республіканців як доброволець.

Ернест Хемінгуей ненавидів роздавати автографи, і мало кому вдавалося їх отримати, через що вони особливо високо цінувалися шанувальниками його творчості.

Шанувальники творчості Хемінгуея в усьому світі ласкаво називають його “тато Хем”

1. Твори Хемінгуея в основному написані в стилі модернізму і реалізму.

У 62 роки Ернест Хемінгуей, як і його батько, застрелився з мисливської двостволки. Модель рушниці, яку він використовував, була пізніше перейменована компанією – виробником в “Хемінгуей”.

Його батько, брат, сестра і внучка також покінчили життя самогубством.