Символ та оберіг української хати

 Квіти життя - мальви

 Старенька хата... А під вікном - ВОНИ! Біленькі, рожеві, червоні, багряні, жовті...
Наші предки вважали мальву берегинею будинку. Люди вірили, що добрі душі предків поселялися на мальвах і охороняли мешканців оселі. Саме тому їх висаджували біля українських садиб. Для нас мальва стала символом любові до рідної землі, до свого народу, батьківської хати.

Прийшла до нас мальва з Середньої Азії. і має понад півтори тисячі видів та різні назви – рожа або ж калачики.

Існує і легенда про мальву. Давно те діялось. То поляки налітали на Україну, то турки… Грабували, забирали людей у рабство, полювали за красунями… Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.

Залишилася лише донька Мальва. Дівчині вдалося сховатися, і люди її шанували за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала травами. А ще зналася на вояцькому ремеслі. Люди переказують, що не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива та горда Мальва наводила жах на ворогів, але її виказали. І дівчину вбили… На тому місці розрослося чудове зілля, яке односельці назвали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, – Мальвині Граблі. Після того біля кожної хати зростали мальви як символ пам’яті про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край і віддала за нього своє життя.

Отака наша мальва!